Репетиція «Макбета» в Дніпровському академічному театрі драми і комедії, праворуч режисер Лінас Зайкаускас.
Ще 2016 року Лінас Зайкаускас потрапив у скандал у Литві. Інґа Мешкаускайте, акторка театру ім. Й. Мільтініса в Паневежисі, звинуватила Зайкаускаса в сексуальних домаганнях. За її словами, він тиснув на неї на репетиціях і використовував службове становище, щоб створити ситуацію залежності. 2018-го Зайкаускаса визнали винним, призначили обмеження волі на 44 дні і штраф 3000 євро. Однак Апеляційний суд виправдав його за браком доказів.
У 2022–2023 рр. Зайкаускас працював у Молдові, однак звільнився з посади головного режисера Російського драмтеатру імені Чехова після того, як частина трупи звинуватила його у зловживаннях, а дві актриси з іншого колективу — у сексуальних домаганнях. Розголос цих історій спричинив чималий суспільний резонанс і фактично став першим прецедентом руху #MeToo в Молдові.
Незважаючи на всі ці події, Зайкаускаса прийняла Одеська опера: з 2023 року він штатний режисер цього театру. Між Литвою та Молдовою він також устиг попрацювати в Сумському драмтеатрі: з 2019 до 2022 року був його головним режисером. Роботу Зайкаускаса в Україні, за розповідями всередині театральної спільноти, теж супроводжували сумнівні ситуації.
Ми зібрали коментарі в людей, які працювали із Зайкаускасом, наймали його на роботу або приймали пов’язані з ним рішення, а також звернулися по коментар до самого режисера.
Сергій Дорофєєв, директор Сумського театру імені Щепкіна
Сергій Дорофєєв
«Я з 2015 по 2022 рік був директором Луганського театру в Сєвєродонецьку. Тоді Зайкаускас ставив виставу у нас як запрошений режисер. А після Сєвєродонецька він поїхав працювати в Суми як головний режисер. Я директор Сумського театру тільки з 2022 року. А ситуація, про яку ви запитуєте, сталася у 2020 чи 2021 році. Буде не дуже коректно розповідати про історію, до якої я не дотичний. Але наскільки мені відомо, така сама ситуація була і в Сєвєродонецьку. Скажімо так, у Зайкаускаса проблема з комунікацією. Починається аб’юз стосовно артистів, артисти на нього скаржаться, і це відбувається постійно. Тобто хамство на репетиціях, образи, через це постійно спалахують скандали. Атмосфера далека від творчості. Через постійні конфлікти в театрі з ним попрощалися. Це те, що стосується Сумського, що мені розповідали.
У нас, у Сєвєродонецьку, він хоча б випустив виставу. Вийшов продукт, м’яко кажучи, не досить високого художнього рівня. Вульгарний. Зайкаускас обіцяв красиву еротичну історію, але до еротики там дуже далеко. Але теж були постійні конфліктні ситуації. Те, що, повторюю, відбувалося на репетиціях, було далеке від творчості. Артистам було складно працювати з ним».
Надія Бабич, директорка Одеської національної опери
Надія Бабич
«Я не маю ніяких претензій до Зайкаускаса з цього приводу [йдеться про харасмент]. Ви з ним поговоріть. Він вам надасть документи, які підтверджують, що всі судові рішення виправдовували його. Тому коментувати цю тему я не повинна.
Він зробив дві достатньо якісні вистави. У всякому разі ті питання, які, я бачу, піднімають на фейсбуках — це можна казати що завгодно, але є документи, які про людину кажуть зовсім інше. Тому, власне, я не можу втручатися в особисте життя цієї людини».
Русанда Александру, президентка Коаліції дієвців культури Молдови
Русанда Александру
«Ми дізналися з преси в серпні 2023-го, що був випадок сексуального харасменту в одному театрі Молдови: акторка розповіла про це в інтерв’ю радіо «Вільна Європа». Це було у 2022 році, а вона наважилася поговорити з пресою через рік, тому що Зайкаускас працював в інших театрах: у Кагульському, потім у Кишинівському театрі Чехова і ще в Бєльцях. Вона вирішила, що це потрібно зупинити. І ось коли це спливло в пресі, тоді й Міністерство культури відреагувало, просто припинили всі робочі стосунки із Зайкаускасом. Він більше не працював у театрі, доки не буде прояснена ситуація. Але ми організували протест у театрі Чехова, написали маніфест культурних інституцій, з преси взяли ці теми, і воно стало дуже публічним. Майже кожне видання написало про це, робили перевірку, які заходи вжило Мінкультури. І вони разом з Центром прав жінок створили і впровадили регламент для культурних інституцій, підпорядкованих міністерству, щоб запобігти сексуальним домаганням на робочому місці.
Були чутки, що Лінас буде далі працювати і що, можливо, міністр хоче його призначити на посаду директора театру Чехова. Але ми були дуже активними. Якби таке трапилося, то для них це була б неприємна ситуація, тому що в нас багато організацій, які працюють з правами жінок. Тож ми не допустили, щоб Лінас був найнятий у театр у Молдові.
І я так розумію, він повернувся до вас, тому що він прийшов до нас з України. Ми дізналися, що і в Литві в нього був судовий процес щодо сексуального харасменту, і потім в Україні теж була ситуація з харасментом. То коли він приїхав до Молдови, ми публічно міністерству висунули претензії: ви знали, що в нього цей бекграунд, то чому допустили, щоб це сталося теж у Молдові? А вони відповіли, що в Литві його не засудили юридично, тому вони й не вжили жодних заходів».
Сергій Мазаний, на момент розмови директор Дніпровського театру драми і комедії
«Оскільки ви як журналісти займаєтесь цим питанням, то мали б знати, що, по-перше, в Україні на нього не відкрито ніяких справ, а, по-друге, ті справи в Молдові й Литві, що були на нього, закриті. Є довідка, що він несудимий. Тому станом на той момент, коли я його запрошував, ніяких кримінальних проваджень, відкритих справ чи чогось подібного щодо Зайкаускаса не було.
Постановка Зайкаускаса стала для нашого колективу цікавим творчим експериментом, корисним для розвитку трупи, тому що Лінас — професійна людина і хороший режисер. Жодних зауважень чи скарг від актрис не було. Вони всі дуже задоволені роботою з ним. Повірте, я, як керівник, є першим, хто не зацікавлений у тому, щоб у мене щось недобре відбулося в театрі. Безпека і нормальні, екологічні стосунки в трупі були для мене пріоритетом, але ніякого абʼюзу і чогось подібного, на щастя, не було.
Ще хочу додати, що оця історія з Лінасом із серії, що негатив нас притягує, а на позитивні речі ніхто не звертає увагу. Мені дуже прикро, що, наприклад, ніхто з театралів не помітив, що афішу нам намалював провідний театральний дизайнер всієї Північної Америки Скотт Макковен. Це дійсно унікальний випадок. А жоден спеціаліст, жоден критик нічого про це не сказав. Тобто фокус уваги, на мій погляд, трошки, як то кажуть, схиблений».
Ірина Чужинова, кураторка Шекспірівського фестивалю, заступниця гендиректора Івано-Франківського драмтеатру
Ірина Чужинова
Ми відмовили Дніпровському театру [в участі у Шекспірівському фестивалі] через, власне, постать режисера [Зайкаускаса]. Я здивувалася, дізнавшись, що цей режисер запрошений Дніпровським театром драми і комедії для постановки, де всі ролі виконують жінки. Саме в той момент я сіла, навела різкість і, повторюю, дуже здивувалася, що режисеру з подібною репутацією запропонували виставу в хорошому театрі. Ще й у такому форматі. Це апропріація феміністичного жесту режисером, який, мені здається, з ідеями фемінізму не дуже знайомий. Той спосіб, у який він це бачить — це привласнення феміністичного підходу.
До речі, в українському театрі вже був такий досвід. Німецька режисерка Корнелія Кромбольц у Київському академічному театрі «Золоті ворота» ставила «Річарда ІІІ» у форматі чисто жіночої трупи. Але такий прийом повинен мати ідеологічне виправдання: чому ми це використовуємо, для чого, що хочемо цим підкреслити. Корнелія йшла на це, бо досліджувала політичну природу влади, природу насильства. Їй потрібно було дослідити це на території статі, яка зазвичай лишається поза увагою, коли ми досліджуємо моделі влади. А от що в такий спосіб досліджує Лінас Зайкаускас, враховуючи його біографію, його ставлення до жінок і ті скандали, які за ним тягнуться з Молдови? Як художнє працює в цій етичній рамці? Власне тому ми й відмовили.
Дар’я Москвітіна, шекспірознавиця, з якою ми співпрацюємо як фестиваль, залишила свій відгук про спектакль «Макбет» у фейсбуці. Вона якраз пише про те, що в результаті жінки грають чоловіків – тобто не працює той прийом, який сам режисер і постулює. Навіщо брати жінок, щоб вони знову існували в маскулінному світі і намагалися відтворити інші ролі? Така примітивна травестія — про що вона? Що це для Лінаса, я не знаю. Не розумію, чому він обрав таку мову, що його в такому форматі приваблювало.
І ще нюанс: ми живемо в правовій державі, відповідно, ніхто не збирається звинувачувати, ба більше, я вважаю, що людина, яка понесла покарання, вважається такою, що спокутувала злочин. Але мені цікаво, чи акторки, які брали участь у виставі, були попереджені про те, що в минулому в Зайкаускаса був штраф і в’язниця за сексуальні домагання? Чи була можливість в акторок відмовитися від кастингу? Якщо людину зі звинуваченнями в педофілії, які вона навіть закрила і залишила в минулому, призначають керівником дитячого хору, то як мінімум про це минуле інформують батьків дітей. Оце етичне питання про безпечний простір і про моє право бути чи не бути в цій виставі надзвичайно важливе.
Лінас Зайкаускас (надав письмову відповідь)
Лінас Зайкаускас
«Шановний Журналісте! Щоб відповідати на звинувачення, потрібно знати, хто і в чому тебе звинувачує. Ми живемо в демократичній та правовій державі, в якій панує закон. Я — людина законослухняна. В Україні є правоохоронні та судові органи, які винесуть вердикт у разі, якщо хтось висловлює претензії щодо мене. Мені ж нема для чого і немає за що вважати себе винним у яких-небудь (будь-яких) неправомірних діях. Бажаю доброго дня!»
Джерело: Кейс режисера Лінаса Зайкаускаса: закон vs репутація
