Яскраві приклади таких політиків як Меркель, Орбан, Фіцо та інших показують, що в Москви є торби грошей і її довгі руки роздають їх по кишенях не тільки серед західних політичних маргіналів – крайніх лівих і правих.
Але попри все нам своє робити. Єднатися і продовжувати боротьбу з ворогом.
Та не все так просто, бо для єднання треба надійний тил. Адже гідра політичної корупції попри війну діє та роз’їдає нас із середини, вона неймовірно демотивує тисячі активних людей. Зокрема й тих, які у лавах сил оборони, і тих, які 24/7 працюють на підтримку наших захисників.
міський голова Ірпеня Олександр Маркушин
Для мене найбільш промовистим кейсом за час повномасштабної війни у токсичному плані є ірпінська історія з відстороненням від посади міського голови Олександра Маркушина. Лідера Ірпінської громади, який проявив себе і об’єднав жителів Ірпеня в найважчі дні – перший місяць московського вторгнення у лютому-березні 2022 року.
До повномасштабної війни він був не безгрішний, як і більшість українських мерів та політиків. Але очевидно, війна змінила багатьох. І його зокрема. У квітні буде рівно рік як він публічно оголосив про вихід із місцевої партії «Нові обличчя», яка належить найбільшому забудовнику Ірпеня й Приірпіння Володимиру Карплюку – меру Ірпеня в 2014 – 18 рр.
Що саме стало каменем спотикання між ними – найкраще знають вони самі. Я можу стверджувати тільки те, що є об’єктивно очевидним.
Після того, коли стався цей розрив, Ірпінська міська рада стала чи не взірцем відкритості і прозорості. Із квітня минулого року до початку цього року на сайті міської ради оприлюднювалися всі без винятку проєкти рішень, які виносились на сесію і виконком.
Їх жваве всебічне і відкрите обговорення тривало не тільки в комісіях міської ради, але й в публічному просторі.
Як наслідок, протистояння між Маркушиним і Карплюком у публічному просторі окреслилось навколо низки об’єктів будівництва на заплаві героїчної річки Ірпінь, яка разом із нашими захисниками врятувала українську столицю в лютому-березні 2022 року. Суперечка з цього приводу перейшла до судів. І міський голова разом із командою юристів міської ради почав вигравати судові провадження одне за одним.
Причина банально проста – земля під цими об’єктами будівництва потрапила у приватну власність Володимира Карплюка та його бізнес-оточення в доволі пікантний спосіб. Зокрема, пишуть у судовому позові юристи міськради, начебто на підставі рішень Ірпінської міської ради від 2010 року, яких не існує в природі. Бо просто-напросто ніколи не було таких сесійних засідань міської ради, а відповідно таких рішень і поготів.
Так стверджував і поки що відсторонений міський голова і такі дані надавали юристи міської ради.
Причому в офіційних документах.
Інша сторона це заперечувала. І в принципі мала б це просто довести в суді, що їх оббріхують, а насправді вони сумлінні підприємці, забудовники і землевласники.
Проте все відбулося інакше. І далі події стали відомі на всю країну.
Ірпінського міського голову Олександра Маркушина, рейтинг довіри якого в громаді понад 50%, рішенням Печерського суду наприкінці січня запроторюють під варту на підставі того, що влітку 2022 року він виїздив за кордон на день народження до свого дворічного сина, використовуючи систему «Шлях» – начебто для того, щоб привезти допомогу ЗСУ.
Справа в тому, що Маркушин – батько-одинак. І тому й без системи «Шлях» мав право виїзду за кордон у будь-який момент і без спеціального дозволу. Друге – так, він відвідав сина, але привіз і допомогу захисникам – кілька дронів для ЗСУ.
Але суд на це анітрохи не зважив. Натомість він повністю став на сторону опонентів Маркушина.
А хто ж вони?
Свідками у цій справі виступили Володимир Карплюк і Олександр Пащинський – відповідно голова місцевої партії «Нові обличчя» і голова фракції партії «Нові обличчя» у міськраді.
Уся пікантність ситуації в тому, що вони були на тому дні народження як гості. І як доказ цього ними були продемонстровані телефонні відеозаписи з того дня народження. Саме їх свідчення і лягли в основу кримінального провадження і переслідування стосовно мера Маркушина.
Прикра історія. Бо на основі такого сумнівного правопорушення суддя обрала запобіжний захід Маркушину у вигляді перебування під вартою та ще й з відстороненням від виконання обов’язків міського голови.
Згодом Ірпінського мера перевели під домашній арешт. Але апеляційна інстанція досі не поспішає скасовувати явно упереджене рішення Печерського суду про тимчасове відсторонення його від виконання обов’язків міського голови. А сам Печерський суд днями продовжив на місяць і домашній арешт, і відсторонення від посади.
Та головні події в цей час відбуваються в Ірпені. Мова йде про практично повне і тотальне захоплення влади у місті Володимиром Карплюком та його ставлениками.
Зокрема, тимчасово виконувачкою обов’язків міського голови стала секретар міської ради Анжела Макеєва. Вона представляє партію «Слуга народу». Але, звісно ж, не має такого впливу і довіри, як чинний міський голова. Фракція СН у міській раді – лише 4 депутати з 38-ми. Причому Макеєву у фракції підтримують тільки двоє – вона сама і ще одна депутатка. Решта двоє депутатів до неї в опозиції.
На перший погляд, за законом так і має бути, що за відсутності міського голови його обов’язки щодо скликання і проведення сесій виконує секретар ради. Утім Макеєва перед судом над мером та його подальшим відстороненням сама була відсторонена від посади. На час службового розслідування обставин ДТП, в яке вона потрапила (чи спричинила?) на службовому авто напередодні Нового року.
Тож за відсутності міського голови і секретаря ради депутати Ірпінської міської ради відповідно до чинного законодавства мали б скликати сесії самі – третиною голосів від складу ради. На кожне таке сесійне засідання мали б обирати головуючого/головуючу. І тоді сесії були б законними, а їхні рішення легітимними.
Водночас обов’язки, пов’язані з поточним керівництвом апаратом виконкому ради мала б виконувати заступниця міського голови – керуюча справами. Вона була призначена, знову ж таки, чинним міським головою для виконання таких обов’язків ще до його відсторонення від посади.
Але тим, хто захопив владу акурат на підставі рішення Печерського суду, закони, регламент та будь-які норми й правила пристойності до одного місця.
У підсумку масу людей звільнено з роботи – зокрема в найбільш чисельному управлінні соціального захисту. Також проведені кадрові ротації і введені такі процедури, які повністю і цілковито фактично повернули Ірпінь під вплив і владу однієї людини – Володимира Карплюка, який іменує себе почесним титулом голови інвестиційної ради міста.
Такий собі місцевий некоронований царьок.
За майже два місяці відсутності мера було проведено дві сесії. Сумнівних з точки зору законності. І можливими вони стали тільки завдяки одній депутатці від «Голосу» і колишній заступниці мера Бучі Михайлині Скорик, яка несподівано для всіх перейшла на бік Карплюка. Відтак Карплюк отримав необхідні мінімальні 20 голосів для повернення собі всього, що опинилося під загрозою. А фракція «Голос» розкололася навпіл.
Далі самопроголошена виконувачка обов’язків мера рішенням наступної фейкової сесії призначила собі зарплату – близько 100-120 тисяч грн «брудними». Десь такі самі зарплати отримуватимуть тепер і заступники мера – всі люди Карплюка. Їх ще до свого відсторонення позвільняв Олександр Маркушин. Але ж після його усунення їх поновлено на посадах все тією ж виконувачкою обов’язків міського голови Макеєвою.
Ну, звісно ж усунуті ключові фігури – головний архітектор і керівниця земельного відділу, яка власне і розкрила земельний схематоз на заплаві.
Я б можливо і не писав би з цього приводу, вважаючи, що боротьба іде в судах, тож хай суди і говорять своє слово, якби ці дії бодай зовні формально були б схожі на подобу якогось права і правосуддя. Але тут пригнічує та обурює найбільше те, що автор і бенефіціарій цього сценарію і такої авторитарної (путінської, лукашенківської) системи публічного управління, абсолютно не печеться про бодай видимість якоїсь пристойності.
Бізнес – насамперед! А все решта – дурна і нікому не потрібна риторика. Бо потім усе це можна буде компенсувати «заробленими» у такий спосіб грошима. Практично, як у Трампа.
До речі, саме ясний образ Трампа Карплюк та його найближче оточення дуже чомусь хотіли бачити на муралі одного із відновлених будинків в Ірпені. Мої спостереження дають підстави зробити припущення, що це доволі споріднені психологічні персонажі. Обоє девелопери, обоє ні в що ставлять громадську думку, обоє вважають, що в цьому світі тільки вони праві, обоє ненавидять найменшу критику і дуже люблять, щоб їх тільки хвалили.
Навіть тоді, коли зі сторони це виглядає доволі огидно.
Зрештою, мурал Трампа в Ірпені так і не з’явився. Хоча б у чомусь здоровий глузд узяв гору.
Пулу забудовників навколо Володимира Карплюка цілком байдуже, що їхній бізнес нічого не дає громаді, окрім збільшення населення, навантаження на інфраструктуру та на мережі, а також на екологію – заплава річки Ірпінь входить в Смарагдову мережу Європи, яку Україна в угоді про асоціацію з ЄС узяла на себе зовоб’язання захищати.
Ірпінь в останні п’ять-сім років вже отримав аж кілька таких житлових масивів. І каналізація там відкрито мов у вигрібну яму тече в річки Ірпінь і Буча. Перманентно виникають проблеми з електрикою і водою.
А загалом населення міста з 2015 року зросло з 39-ти до 100-120 тисяч. Школи і садки працюють у дві-три зміни, бо їх катастрофічно бракує. 25-30% ірпінців змушені возити своїх дітей у школи і садки до столиці або навчати в приватних закладах.
Уже під час повномасштабної війни додалася ще одна велика проблема – відбудова і відновлення.
Сусідня Буча цей процес давно уже пройшла і практично забула. Так, там було значно менше руйнувань. Але всі теперішні ірпінські розборки через чийсь приватний бізнес не сприяють відбудові громади.
Навпаки – громада критично ставиться до будівництва чогось нового доти, доки не відбудоване зруйноване війною житло ірпінців. А ще такі важливі об’єкти як: міський будинок культури, спортивна школа, стадіон – вони чекають своєї черги.
Близькі до Володимира Карплюка забудовники вихваляються, що невдовзі в Ірпені побудують великий аквапарк. Статті про це вони замовляють і проплачують в доволі респектабельних медіа.
Але мешканців громади такий поворот подій також не дуже тішить. Люди кажуть, нам треба школи і садки. Нарешті потрібно добудувати сучасний медичний центр із пологовим відділенням, який вже став довгобудом. Крім того, в місті немає жодного нормального басейну для плавання – хіба що у маєтках забудовників, але більшість з них чомусь не живуть в Ірпені.
Суттєво зріс рівень забруднення повітря в колись курортному містечку. Подібні проблеми можна продовжувати й продовжувати.
Вони певною мірою є в тому чи іншому місті. Але саме в Ірпені, який інтенсивно зростає вгору новими багатоповерхівками, відчувається дисбаланс на користь чийогось приватного бізнесу і водночас на шкоду і дискомфорт громаді.
Я не знаю, як далі будуть розвиватися події в Ірпені і скільки подібних кейсів є в Україні, але це рух у неправильному напрямку. Бо ми через те і є Україною, а не білоруссю чи росією, бо ми не терпимо владу одного, а звикли жити демократично і вирішувати все спільно громадою.
Такі токсичні історії можуть зіграти не тільки проти громад, де вони мають місце, але й проти країни в цілому. Це міна уповільненої дії.
Я це все називаю умовно корупційними матрьошками. І ці корупційні матрьошки тепер почули запах начебто швидкого миру і близьких виборів.
Вони впевнені, що їхній кумир Трамп і його друг Путін Україні нав’яжуть мир. І байдуже, що без якихось там територій. Їхні ж території (земелька) на місці і на них можна й далі будувати, незважаючи ні на що.
Для когось Україна понад усе, а для когось їхній шкурний бізнес понад усе. І якщо останні збережуть такий вплив на суди, прокуратуру і нав’яжуть свій порядок денний усій країні, то…
Такого допустити в жодному разі не можна. І навіть більше – впевнений, що стратегічно вони програють. Бо таки понад усе – Україна – вільна, демократична, правова, хай у майбутньому, але зі справедливими і чесними судами, в якій суспільні і громадські інтереси будуть вищі за приватні бізнесові і корпоративні.
От побачите, що так і буде. Бо перший суспільний запит після цієї війни, яка рано чи пізно закінчиться, запит на законність і справедливість усередині нашої країни.
Джерело: Ірпінська корупційна матрьошка
