Цьогоріч фестиваль має рекордну кількість заявок від потенційних учасників – 137. Для порівняння, 2024 року було 85 заявок, у попередні роки приблизно стільки ж. 27 березня, у Міжнародний день театру, дізнаємось, які вистави потрапили у лонг-лист: експерти відберуть 35 учасників. Потім, у липні, оголосять шорт-лист з 14 вистав, у листопаді відбудеться їх показ і міжнародне журі визначить переможців.
Глядачі на церемонії ГРА-2024.
Цьогоріч на численні запити театрів оргкомітет додав нову (сьому) номінацію: «За найкращий сучасний драматичний текст». У цій номінації змагатимуться українські драматурги чи групи авторів. Загалом лауреатів визначатимуть у семи загальних і семи індивідуальних номінаціях.
‘Моновистава Веселка на Салтівці’ у виконанні засновника театру Артема Вусика ( з нагородою ) названа найкращою постановкою 2024 р.
Також цього року на 50% змінився склад експертної ради фестивалю: до неї увійшли фахівці театрального, музичного, перформативного та хореографічного мистецтва з 4 міст (Київ, Харків, Львів, Хмельницький). Ось що вони розповідають про значення GRA для театральної сфери та культури країни та про останні тенденції в українському театрі:
Яна Партола (Харків)
Яна Партола
театрознавиця, кандидатка мистецтвознавства, викладачка, доцентка кафедри театрального факультету Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського
Особливості театрального життя в Україні сьогодні мало чим відрізняються від реалій життя в цілому. Як ніколи формула, що театр є віддзеркаленням суспільства, стає виразно відчутною. Одні живуть вдаючи, що нічого не відбувається, війна десь далеко і не з ними. Інші – живуть війною. Дехто намагається балансувати між обома світами. Цей (і не тільки) спектр можна побачити у театральних виставах, їх тематиці, мистецькому втіленні. Все це разом і є наше життя, наше строкате суспільство, наші думки, емоції, відчуття.
Театр для багатьох сьогодні – ілюзія нормальності життя, ностальгія за мирними часами, а можливо мрія про майбуття. Тож, брати участь у GRA, спостерігати, як театр шукає і створює сенси, змінюється сам і змінює навколишнє середовище, впадає в ескапізм, тікаючи від сьогодення або сміливо, часом радикально кидає виклики, попри все доводить своє право на існування та висловлювання, – захоплююче і відповідально водночас. Всі учасники цього процесу, в тому числі і глядачі, є свідками і творцями непростих трансформацій, які відбуваються в театрі: зміна/заміна гравців на театральному полі, наративів, лексики тощо. Нові театральні реалії, їх значення та вплив на майбутнє нам ще доведеться констатувати та осягнути.
Андрій Бондаренко (Львів)
Андрій Бондаренко
драматург, доктор філософії, культуролог, журналіст
Для мене фестиваль-премія «ГРА» — це важливий спільний знаменник дуже різноманітного театрального поля в Україні. Це щось більше, аніж фестиваль чи премія. Щось, що багато в чому виконує функції такої собі об’єднуючої інституції для різних театральних гравців. Сьогодні ми маємо в Україні кілька доволі роз’єднаних професійних театральних сфер, що прийшли на зміну монолітному радянському театру, в якому і Театр Опери, і ТЮГ, і аматорський театр-гурток при Будинку культури належали фактично до однієї інституційної структури. Це мережа державних театрів, це мережа міських театрів, це різні перехресні (або не дуже) мережі приватних театральних спільнот і закладів. Це професійні спільноти дитячих театрів, «класичних» театрів, музичних театрів, експериментальних незалежних пошукових колективів.
Кожен з цих гравців виказує якісь особливі шляхи розвитку і стратегії, творчі місії і цілі. Особисто мені дуже важливо, щоб уся ця різноманітна творча театральна маса не втрачала певного відчуття солідарності і взаємної цікавості та поваги. І, власне, дуже цінно, що існує такий об’єднуючий спільний майданчик підбивання творчих і професійних підсумків як GRA — який усі визнають, і який дає нагоду для формування спільних, колективних візій та поглядів.
Ганна Веселовська (Київ)
Ганна Веселовська
театрознавиця, докторка мистецтвознавста, професорка, керівниця напряму експертно-аналітичної діяльності Національної спілки театральних діячів України
У багатьох зараз є можливість загніздитися у своїй бульбашці серед друзів, і почуватися, як то кажуть, на коні. Фестиваль-премія «ГРА» – це якраз про навпаки, про сміливий вихід із комфортного стану, втечу від компліментарності, зустріч з оцінкою не лише родичів чи знайомих. Простір «ГРИ» – відкритий і тому небезпечний, а від того ще більш спокусливий. Погляд фестивалю – багатовекторний і неупереджений, тож адреналіну вистачає. Все разом – інтерес інших, спілкування з іншими – а насправді у всіх випадках потенційно зі своїми – дає відчуття потрібності. Навіть коли займаєшся чимось дуже мирним – твориш театр.
Ліза Сіренко (Харків – Київ)
Ліза Сіренко
музична теоретикиня і критикиня, співзасновниця та співкерівниця медіа про класичну музику The Claquers
Доєднатися уперше до експертної ради GRA для мене особисто є викликом, адже мої інтереси зосереджені передовсім на музичному театрі й опері, а це — всього лиш одна номінація премії. Спостерігаючи за минулими фестивалями склалося враження, що ця категорія стоїть так само осторонь, як і власне опера в історії українського театру: інший темп розвитку, а відповідно й зовсім інші критерії.
Але з повномасштабним вторгненням — дітися нікуди — ролі всіх культурних інституцій зрівнялися, тож вже три роки ми спостерігаємо, як оперні театри стараються наздогнати смаки театралів та театралок і вибороти їхню увагу. Поки що дійшли лиш до стадії замовлення творів на тексти Лесі Українки і Шевченка, опер про козацтво, патріотичних. Вірю, що нова драматургія в них ще попереду.
Тож я надзвичайно радію можливості подивитися на цей процес в контексті драматичного театру і тій широкій географії, яку стабільно охоплює GRA. Якщо у 2022–2023 роках інституції адаптовували «довоєнні» плани й намацували нову стратегію, то 2024-й в театрі, видається, став роком виважених рішень, пошуків доречних тем у війну та мови про неї. Сподіваюся, лонг-лист GRA-2025 саме це й покаже. Чи складеться спільний тренд чи навіть цілісна картина — побачимо, адже варто не забувати також і те, що в різних куточках України театральне життя зазнає різних обмежень.
Лілія Козинко (Київ)
Лілія Козинко
театрознавиця, кандидатка мистецтвознавства, доцентка кафедри хореографії і танцювальних видів спорту Національного університету фізичного виховання і спорту України
З початком повномасштабного вторгнення ми всі перейшли на новий рівень свідомості, емоційності, діяльності. За ці три роки ми боялись, боролись, ламались, прагнули, вірили, творили. І саме творчість допомагала нам виринати із постійної порожнечі, постійного болю та відчаю. Ми навчились бути сильними, навчились вірити та рухатись попри все вперед. Кожен з нас пройшов всі етапи але не кожен з нас може про це говорити. Мистецтво це саме те, що говорить до кожного з нас. Саме завдяки мистецтву, яке рухає нашу культуру, ми зберігаємо себе як націю. Саме мистецтво дає нам можливість візуалізувати все глибинне, достукатися до душі, підтримати, спонукати, надихати.
Так що ж для мене фестиваль-премія «ГРА»? Перш за все, можливість побачити незламність наших митців, широту поглядів і тем, збереження традицій, створення інновацій та багато іншого. Попри всі проблеми і негаразди, з якими наразі стикається кожен, митці продовжують вселяти в нас надію. По-друге, це можливість зазирнути далі суто пластичних та хореографічних вистав. Спроможність побачити переваги використання хореографічних форм у драматичному театрі; шляхи розширення хореографічних вистав театральними підходами. По-третє, це новий досвід спілкування, розуміння, відчуття творчості всієї країни. Розуміння різноманітності та, в той же час, спільності основних проблем та прагнень кожного, хто проходить цей шлях життя у військовий час.
Людмила Олтаржевська (Київ)
Людмила Олтаржевська
театрознавиця, журналістка, головна редакторка журналу «Театрально-концертний Київ»
З року в рік GRA продовжує збирати театри і митців, для яких творчий виклик – це стиль і сенс існування, це мотивація і прагнення до вдосконалення, усвідомлення того, що, аби залишатися на місці, потрібно невпинно крутити педалі, а для руху вперед цей процес має бути в рази швидшим. Здавалось би, прописні істини і навіть у дечому банальні, але насправді дехто дотримується зовсім іншої думки. Мовляв, для нас головне – увага глядача, а всі оці змагання-рейтинги великодушно залишаємо іншим колегам. Насправді ж усі розуміють, що за таким, здавалося би, переконливим поясненням криється упередженість, закомплексованість, острах конкуренції.
На моєму фестивальному шляху таких випадків було кілька, при чому більшість апологетів уваги глядача представляють театри державної або комунальної форми власності. Що особливо прикро, у результаті такої дивної поведінки до списку заявників не потрапляють вистави, які мали б усі шанси достойно конкурувати на всіх етапах фестивалю. Тож усім учасникам хочу побажати удачі, а тим, хто досі вагається, нарешті усвідомити, що GRA – це ще й демонстрація єдності, можливість стати частиною великого проєкту, який обов’язково матиме позитивні наслідки».
Ірина Зубченко (Київ)
Ірина Зубченко
театрознавиця, завідувачка відділу історії театру Музею театрального, музичного та кіномистецтва України
Фестиваль-премія «ГРА» дає унікальну можливість познайомитися з театральним життям всієї України. Це дає розуміння того, що цікаві та важливі мистецькі процеси відбуваються не лише у столиці, а у різних куточках країни. З’явилося відчуття, що після початку повномасштабної російсько-української війни багато українських театрів перестали боятися говорити чесно і відверто про те, що відбувається за стінами театрів і нарешті дали слово сучасним драматургам, не позбавляючи права голосу і перевірених класиків. Подобається схильність деяких театральних колективів досліджувати через свої власні історії внутрішній світ людини: больовий, чуттєвий, вразливий, іронічний, смішний, парадоксальний, слабкий та сильний, що надає таким виставам пронизливої чесності. До того ж захоплює завзяття та стійкість з якою українські театри продовжують працювати під час війни, особливо в зоні постійних обстрілів.
Проте така широка театральна панорама (якщо ми будемо мати на увазі всі заявки на участь у фестивалі) дуже добре демонструє як сильні, так і слабкі сторони українського театру. Митцям (деяким, не всім) ще часто бракує творчого експерименту, ризику, сміливості, точності і широти думки, часом техніки, набитої руки, ремесла, свободи у пошуках форми і сенсу. Ще досі є відчуття законсервованості українського театру, який живиться власними соками, залишаючись поза контекстами європейських і світових театральних процесів, і не запускаючи свої.
Це зауваження я адресую і до себе – театральний світ є надзвичайно різноманітним і потребує постійного дослідження. Проте коли деякі колективи долають ці перепони, до того ж зберігаючи власну унікальність, особистий досвід та оригінальний стиль – вистави українських театрів стають не тільки конкурентно сильними для зовнішнього світу, а й виступають рушійною силою ґрунтовних змін передусім для українського суспільства.
Ганна Шерман (Київ)
Ганна Шерман
медіаменеджерка, театрознавиця, директорка видавничого дому «Антиквар», шеф-редакторка журналів «Антиквар», «Український театр» та «Кіно-Коло»
Цього року я вперше беру участь у фестивалі-премії «ГРА» як експертка. Багато років я спостерігала за діяльністю колег і за тим, як потужно розвивалася ця історія, ця ініціатива. Останні два сезони я спостерігаю за фестом вже як шеф-редакторка журналу «Український театр». Наше партнерство дуже важливе, адже не лише рейтинги від експертів, а й їх розгорнуті думки мають значення для професійної спільноти. Коли в журналі «Український театр» ми складаємо панораму прем’єр театрів країни в експертних відгуках, це вражає різноманіттям і потужністю театрального процесу в країні. Для мене особисто можливість приєднатися до експертів GRA – це можливість безпосередньо долучитися до перегляду великої кількості вистав, щоб реально відчути цей театральний пульс.
Юлія Рахно (Хмельницький)
Юлія Рахно
театрознавиця, культурна менеджерка
Фестиваль-премія «ГРА» вже давно є для мене джерелом професійного натхнення та відкриттів. У кожної національної культури є свої знакові події, що формують її мистецький ландшафт. В українському театрі це GRA. Вона не лише підсумовує рік, а й показує, які тенденції, форми й теми стали визначальними для наших театрів у минулому році. Попри усе, приємно бачити різноманітність вистав у заявках. Премія продовжує об’єднувати театральні колективи з різних куточків України. Це свідчить про невичерпну енергію та творчий потенціал українського театру, навіть у складні часи.
Особливо надихає бачити, як театри з різних регіонів щедро діляться своїм досвідом, збагачуючи загальну театральну палітру країни. Очікую на потужні емоційні вистави, які відображають сучасні реалії та глибокі переживання нашого суспільства. Впевнена, що цьогорічна GRA стане важливим кроком у консолідації театральної спільноти та сприятиме подальшому розвитку українського сценічного мистецтва».
Роман Лаврентій (Львів)
Роман Лаврентій
театрознавець, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри театрознавства та акторської майстерності факультету культури і мистецтв ЛНУ імені Івана Франка, головний редактор театрознавчого журналу «Просценіум»
Фестиваль-премія «ГРА» мусить тривати. Як ще одне свідчення. Як ще один голос на захист нашої національної театральної культури. Робити її видимою і для наших співвітчизників, і далеко за межами України. Мої очікування щодо фестивалю 2025 року ще більш загострено трепетні, ніж це було минулоріч чи позаторік, адже всі ми добре знаємо, у яких щораз складніших умовах твориться український театр під час війни. І тому щиро радію, відкриваючи для себе кожну нову виставу, із затамованим подихом вболіваю, щоб вона була чесною відповіддю на якесь із наболілих питань, щоб говорила насамперед про сучасну людину, не ранячи її, допомагаючи справитися зі своїм травматичним досвідом, і – гідно тривати далі, часом наперекір усьому.
Звісно, хочеться бачити в сучасному театрі й нові форми, але не далекий від нашого життя, чисто естетичний експеримент, а форми, які програмують чи документують реальні зміни у нашому суспільстві, уздоровлюють його.
