На місці постаменту памʼятника Леніну на бульварі Тараса Шевченка може зʼявитися чавунний фонтан у псевдоісторичному стилі. Фармацевтична компанія «Фармак» хоче зробити подарунок місту до свого 100-річчя та профінансувати облаштування скверу на цьому місці – зі старовинним фонтаном. Раніше ідею замінити залишки памʼятника Леніну на фонтан висловив міський голова Віталій Кличко. Чи доречна така ідея і як варто було би вчинити з цим простором, запитали в архітекторів, урбаністів, митців та арткураторів.
Що тут було до Леніна
Теперішній бульвар Тараса Шевченка існує вже близько 200 років. Вулицю проклали в першій половині 1830-х років намісці лютеранського кладовища. На той час ця місцевість була околицею міста. Вулиця мала різні назви – Бульварне шосе, Бульварна вулиця, Університетський бульвар. З 1869 року вона звалася Бібіковським бульваром на честь київського генерал-губернатора Дмитра Бібікова, у 1919 році їй дали сучасну назву. У 1985 році частину бульвару між площею Перемоги (зараз Галицькою) та Повітрофлотським шляхопроводом приєднали до проспекту Перемоги (зараз Берестейського).
До того, як на початку бульвару зʼявився радянський монумент, ніяких памʼятників там не було, пишуть краєзнавці. На початку 20 століття там стояли дерев’яні кіоски, де продавали тютюн і солодощі.
Кіоски на вході до бульвару Тараса Шевченка. Поштівка 1900-х років
Під час німецької окупації Києва в 1941–1943 роках в цьому місці була шибениця, на якій вішали підпільників. Після звільнення Києва наприкінці 1943 року вже радянські каральні органи страчували тут колабораціоністів. Пізніше на місці шибениць виник стихійний ринок.
Стихійний ринок на початку бульвару Шевченка після Другої світової війни
Памʼятник Леніну тут відкрили в 1946 році. Його поява була передбачена проєктом відбудови Хрещатика. Фігуру вождя з червоного граніту заввишки майже 3,5 метри московський скульптор Сергій Меркуров виготовив ще в 1938-му для радянського павільйону на Всесвітній виставці в Нью-Йорку. П’єдестал, удвічі вищий за саму скульптуру, до війни призначався для пам’ятника Пушкіну.
Памʼятник Леніну на бульварі Тараса Шевченка. Архівне фото
У грудні 2013 року, під час Революції Гідності, пам’ятник Леніну повалили з постаменту, а його уламки, відбиті кувалдами, розібрали на сувеніри. Відповідальність за повалення памʼятника взяла на себе партія «Свобода». Ця подія стала початком «ленінопаду» по всій Україні.
Після Леніна
Дискусія про те, що має бути на місці поваленого Леніна, триває вже понад 10 років. У 2014–2015 роках провели міжнародний конкурс «Територія Гідності», що мав на меті визначити, як саме зберігати памʼять про події Майдану у просторі Києва. Одним із завдань конкурсу було визначити подальшу долю постаменту пам’ятника Леніну. Серед пропозицій було встановити там статую божої матері, памʼятник Івану Мазепі, Тарасу Шевченку, Героям Небесної сотні.
Представники церков у 2015 році виступали за встановлення на місці памʼятника Леніну скульптури божої матері
Ще одна проєктна пропозиція для локації – платформа з годинником
У 2016 році фонд «Ізоляція» провів відкритий конкурс на художню інтервенцію на місці колишнього пам’ятника Леніну в Києві. У ньому переміг проєкт мексиканської художниці Синтії Ґутьєррес, який реалізували в цьому ж році. Інсталяція мала форму металевих сходів, які вели до вершини постаменту. Кожен охочий міг піднятися на постамент, щоби порозмірковувати про минуле.
У 2016 році поряд із постаментом памʼятника Леніну встановили сходи, якими кожен охочий міг піднятися на пʼєдестал. Це була тимчасова інсталяція мексиканської художниці Синтії Ґутьєррес. «Ізоляція»
З того часу постамент став місцем постійних артінтервенцій, тимчасових інсталяцій і навіть рекламних акцій.
Фонтан чи не фонтан?
Ідею встановити фонтан на місці поваленого памʼятника Леніну міський голова Віталій Кличко висловив ще у 2022 році. Він назвав це місце «проклятим» і згадав про шибеницю в роки Другої світової.
«Я дав пропозицію людям, які мають фахову освіту, зробити там красивий старовинний фонтан, щоби вода змила там негативну енергетику», – сказав Кличко.
Ще один фонтан у псевдоісторичному стилі відкрили у 2019 році на Володимирській гірці. Stepan Kovnir
На кілька років про цю ідею забули: принаймні в публічному просторі її не обговорювали. Але в 2024 році Київрада вирішила, що постамент Леніна треба демонтувати.
Тепер, у 2025 році, стало відомо, що фармацевтична компанія «Фармак» хоче реалізувати задум Кличка про фонтан.
До свого 100-річчя компанія запропонувала місту профінансувати благоустрій скверу на розі бульвару Тараса Шевченка та Хрещатику. «Нашою ініціативою передбачено встановлення на цьому місці фонтану та благоустрою з урахуванням сучасних вимог щодо інклюзивності», – йшлося у зверненні компанії до міського голови.
Візуалізація фонтану на місці колишнього пам’ятника Леніну навпроти Бессарабського ринку. «Фармак»
«Фармак» підтвердив Віледжу, що хоче реалізувати цей проєкт. Але в компанії зауважили, що «затвердженого проєкту благоустрою скверу та фонтану ще немає», як і остаточних візуалізацій.
«Він [проєкт] буде розроблятися відповідно до встановлених міських процедур, проходити всі необхідні етапи узгоджень та отримувати офіційне схвалення», – запевнили в пресслужбі.
У планах зробити озеленення території, встановити лавки, зробити освітлення, облаштувати доріжки й, власне, звести фонтан.
Візуалізація фонтану на місці колишнього пам’ятника Леніну навпроти Бессарабського ринку 2. «Фармак»
«Ця локація є однією з центральних у Києві, розташованою на перетині ключових транспортних і пішохідних потоків столиці. Вона має важливе історичне й соціальне значення, але водночас потребує оновлення та покращення. Ми прагнули обрати місце, яке буде доступним для великої кількості мешканців і гостей міста. Сквер – це точка зустрічей і відпочинку, – так у компанії пояснили вибір подарунка місту. – Київ змінюється, і ми хочемо, щоб на місці радянського постаменту з’явився комфортний і доступний для всіх куточок міста».
Проте в архітекторів та урбаністів, із якими поговорив Віледж, є застереження щодо цієї ініціативи. Перше – фонтан має рекреаційну функцію, але він не зможе її виконувати в цій локації, бо там зараз немає пішохідного трафіку. Друге – і головне – вирішувати, що буде в такому місці мають кияни, а не міський голова чи приватна компанія. А проєкти благоустрою таких територій мають розроблятися на відкритих конкурсах.
«Ми підтримуємо відкритий діалог щодо благоустрою міських просторів і вважаємо важливим врахування думки громади та фахівців. Прозорість процесу – один із ключових принципів цього проєкту. Оскільки всі технічні й організаційні аспекти, включно з розробкою й затвердженням проєкту, перебувають у компетенції Київської міської державної адміністрації та її профільних структур, саме вони ухвалюватимуть рішення щодо всіх етапів реалізації, зокрема й щодо конкурсу та формату обговорень. «Фармак» виступає меценатом ініціативи, забезпечуючи її фінансування», – відповіли на це в компанії.
Ми також звернулися по коментар до КМДА, але на момент публікації матеріалу не отримали відповіді.
Візуалізація фонтану на місці колишнього пам’ятника Леніну навпроти Бессарабського ринку 3. «Фармак»
Що ж кажуть про ініціативу в експертному середовищі?
Вікторія Тітова
CEO урбан-бюро Big City Lab
Перед тим, як вирішувати, що робити з будь-яким простором, треба зрозуміти, що це за простір, як люди ним користуються, як у ньому почуваються – або ж як вони хочуть у ньому почуватися.
Що це за простір? Місце, де стояв памʼятник Леніну – це кінець бульвару Шевченка. З обох боків дорога, бульвар перетинається з Хрещатиком – тобто там шумно. Центральною частиною бульвару ходить не дуже багато людей: він тупиковий, ви можете тільки повернутися назад, у будь-який інший бік вам треба спускатися в підземний перехід. Довге перебування там неможливе, бо локація незатишна. І саме тому там просто стояла скульптура – щоб на неї дивилися ті, хто проїжджає повз.
Що можна поставити в таких місцях? Можна поставити щось суто декоративне – це цілком має сенс для публічного простору. Але якщо ми дбаємо винятково про естетику, це має бути щось дійсно красиве. Для цього компанія має поговорити зі спільнотою, узгодити процес із КМДА, провести мистецький конкурс, а не самостійно обирати, що туди ставити. Якщо хочеться створити функціональний простір – треба зрозуміти, яку функцію він має виконувати.
Чи потрібний фонтан? По-перше, це варто обговорити з місцевою спільнотою. По-друге, важливо врахувати, що фонтан буде переданий на баланс міста, ніби просто подарунок. Але він несе із собою значні витрати для міста. Фонтан – це електрика, за яку треба платити й із якою зараз проблеми. Тому потрібно одразу врахувати спроможність міста утримувати такий подарунок.
Коли взагалі доречно ставити фонтан? У 19 столітті фонтани встановлювали переважно в закритих садах, які відвідували тільки аристократи. У 20 столітті фонтани ставили посеред великих модерністських площ, щоби зверху був красивий краєвид.
Сучасні фонтани найчастіше несуть і функціональну мету – охолодження під час спеки. Їх роблять доступними: це пішохідні простори, де люди можуть доторкнутися до води. У нас інший випадок: це не прохідне місце, і фонтан як функція тут не має сенсу.
А якщо це фонтан як декоративний елемент, ми повертаємось до необхідності громадських обговорень, мистецького конкурсу та спроможності міста платити за електрику.
Які ще варіанти? Наприклад, тут можна зробити місце для тимчасових скульптур. Раз на рік чи на квартал журі обиратиме скульптуру на постамент – чому б не створити майданчик для українських митців?
Головне, що потрібно розуміти – проєкт у публічному просторі потребує відкритості й людиноцентричності. У плані функціоналу ми маємо говорити з людьми, які там живуть і працюють. Що там має бути, щоб вони хотіли туди прийти? У питаннях естетики необхідний мистецький конкурс, щоби професійне журі могло зробити вдалий вибір. І тоді приватна ініціатива перетворюється на красивий, логічний і безконфліктний простір у місті.
Юрій Грановський
дослідник міського простору, співзасновник «Агентів змін»
Простої відповіді, чи доречний там фонтан і що має бути на цьому місці, немає. Будь-яка проста відповідь на запитання – фонтан чи не фонтан – буде хибною. Ми говоримо про публічний простір, який належить містянам. І це й ще дуже важливий простір. З територіального погляду – бо це центральна частина головного міста країни, яка перебуває в стані війни. Й із символічної – бо це місце зі складною історією.
Тому відповідь складна. І потрібно бути готовим, що процес пошуку відповіді може бути складний. І це нормально. Так буває з міською територією, особливо з такою значущою.
Як правильно, з мого погляду, було би вчинити? Має відбутися здорова дискусія. Дискусія – як процес, а не як одна подія (бо часто так намагаються імітувати партисипацію). Дискусія як процес може тривати рік чи два, – і це нормально. Нас ніхто не гонить, від цього не залежить доля країни. Ми можемо взяти собі цей час.
У цій дискусії мають узяти участь профільні спеціалісти. Наприклад, спеціалісти з транспорту, які можуть внести свої пропозиції щодо пішохідної, автомобільної складової, громадського транспорту. У ній мають узяти участь історики, архітектори, місцеві жителі, бізнес і небайдужі містяни. І в результаті дискусії має бути сформоване технічне завдання для проведення архітектурного конкурсу. Бо, знову ж таки, з огляду на значущість цієї території, без конкурсу ухвалення будь-якого проєкту буде недостатньо прозорим. У конкурсі має бути нормальне журі, призовий фонд. І в результаті конкурсу має бути обраний переможець – класний проєкт, до якого буде довіра, щодо якого буде розуміння: чому фонтан, а не щось інше, чому пам’ятник, умовно, Грушевському, а не комусь іншому.
Але це місце точно не має бути «привласнене», навіть символічно, одним брендом, як-от «Фармак», який хоче бути спонсором цього фонтану, або, приміром, Jacobs, який любить встановлювати лавочки. Це місце не має бути на 100% комерціалізованим чи на 100% сакральним. Це перетин різних потоків, різних функцій, різних потреб. І якщо зводити до простої відповіді, яким це має бути місце, то я скажу: воно має бути різним. І фонтан, на жаль, не є відповіддю на запитання, яким різним.
Еліна Полянська
проджект-менеджерка урбаністичної коаліції Ro3kvit
Коли я вперше почула про ідею фонтана, не було однозначної реакції – фонтан як міський елемент може працювати. Але коли побачила візуалізації – точно ні. Це типовий, готовий фонтан, який можна купити в «Епіцентрі». Він не додає простору жодної цінності, не враховує історію місця й міг би стояти будь-де – у Києві чи будь-якому іншому місті.
Простір навпроти Бессарабської площі має насичену історію та важливе символічне значення. Він заслуговує на рішення, яке не лише матиме доречний вигляд, а й враховуватиме реальні сценарії використання.
Важливо розуміти, як люди тут пересуваються, як працює простір у транспортному та соціальному контексті, хто його користувачі й чого вони потребують. Без цього неможливо створити якісний публічний простір.
Окреме питання – прозорість процесу. Подібні простори не можуть створюватися без широкого громадського обговорення. Найкращим підходом був би відкритий конкурс на концепцію, який дав би змогу знайти справді вартісне рішення. Так, це потребує часу, але при хорошій організації процес може бути швидким та ефективним. Головне – залучити громаду, щоб люди відчували цей простір своїм, а не просто отримали ще один проєкт, створений без їхньої участі. Бо місто – це передусім для людей, а не для красивих візуалізацій.
Віталій Селик
голова Ради з урбаністики Києва
Місце, де стояв памʼятник Леніну, – дуже важливе. Це початок найдовшої вулиці Києва, бульвару Шевченка, який перетікає в Берестейський проспект. Це не другорядне перехрестя. Це Бессарабська площа, де Хрещатик перетікає у шляхи на Харків, Одесу, Черкаси, Львів. І важливо ґрунтовно подумати, що саме з ідеологічного погляду має стояти на цьому місці.
І це мають вирішувати містяни, а не окрема організація чи приватна компанія. Місто має провести повноцінний архітектурний конкурс із залученням великої кількості архітектурних бюро. Кияни мають поставити задачу – технічне завдання для конкурсу, а потім голосуванням визначити проєкт-переможець.
За останні 11 років після знесення пам’ятника Леніну було дуже багато ідей, що туди поставити, багато тимчасових пам’ятників та інсталяцій. Поки що це швидше така виставкова зона – точка переосмислення того минулого й сьогодення. Але на цьому місці має з’явитися щось постійне.
Монтаж інсталяції «Ритуал природи» мексиканської мисткині Іси Каррільйо, 2017 рік. «Ізоляція»
На мою думку, там має бути монумент особистості, важливої для історії України чи історії міста. Можливо, памʼятник Терещенкам чи Ханенкам, пам’ятник Героям війни, пам’ятник Борцям за незалежність, творцям державності.
Але точно не осучаснена копія фонтана Термена, який уже віджив свій час [фонтани Термена – чавунні фонтани, відлиті на заводі Термена на рубежі 19–20 століття, на сьогодні вони залишилися у сквері біля Золотих Воріт, у Маріїнському парку, сквері біля театру Франка й інших місцях – ред.]. Колись ці фонтани встановлювали в Києві з функцією поїти коней, просто їх дуже гарно прикрашали. Але не потрібно робити таке копіювання в сучасному місті. Навіть якби було рішення там робити фонтан, то треба було би робити проєкт, який відповідає сучасним архітектурним тенденціям.
Фонтан Термена біля Золотих воріт. Nick Grapsy
У компанії «Фармак» кажуть, що хочуть зробити простір доступним, але на попередніх рендерах до фонтану ведуть сходинки. Нагадаю, що коли розбили цю вулицю, її бульварна частина пологим пандусом спускалася до Бессарабського ринку. І лише після Другої світової війни, коли там вирішили встановити пам’ятник Леніну, до нього зробили «парадні» 11 сходинок. Тоді ця площа перестала бути інклюзивною. Потім там додали підземний перехід, який згодом перетворився на «Метроград». І тепер на оцю площу перед уже колишнім пам’ятником Леніну нереально підійти, якщо ти людина з інвалідністю, на кріслі колісному чи з якоюсь травмою.
Уже зараз у межах проєкту реконструкції Хрещатика розглядають облаштування г-подібного наземного світлофорного переходу – з Хрещатика на Велику Васильківську й від Великої Васильківської до «Арени». Якщо ж залишити сходи, які нам дісталися у спадок від пам’ятника Леніну, то маломобільні категорії містян із Хрещатика фізично не зможуть зайти на бульвар Шевченка. Це неправильно, тому в будь-якому разі при проєктуванні цієї невеличкої площі треба врахувати принципи інклюзивності та зробити пандус.
Якби ви спитали, куди би я порадив «Фармаку» витратити гроші на честь свого сторіччя, то треба згадати, що компанія останні 100 років формувалася в Подільському районі. І, можливо, важливіше було би зробити урбаністичну інтервенцію саме на старому Подолі. Як приклад, можна реалізувати одну з частин проєкту-переможця конкурсу з реконструкції Контрактової площі, який називається «Нова контрактова». Зокрема, можна було би висадити алею дерев по вулиці Сагайдачного, чи фруктовий сад біля памʼятника Сковороді, або облаштувати сухий фонтан між корпусом Києво-Могилянської академії та Контрактовим будинком.
Сухий фонтан на Контрактовій площі, передбачений проєктом «Нова Контрактова»
Віталіна Попова
урбаністка, менеджерка проєктів Cedos
Процес створення публічного простору має починатися не з пропозиції готового проєкту, а шляхом залучення мешканок і мешканців до обговорення концепції. Зараз ми намагаємося висловитися, навіть не знаючи, чи нас почують. Натомість варто було би спершу провести громадське обговорення, щоб урахувати думки всіх зацікавлених сторін. І вже на його основі створити технічне завдання на відкритий архітектурний конкурс.
Щодо запропонованого проєкту ми в Cedos маємо кілька застережень. Перший пункт – це псевдоінклюзивність. Ініціатор каже, що сквер буде інклюзивним. Але на візуалізаціях є елементи, що суперечать принципам доступності. Це, по-перше, сходи та підземний перехід. По-друге, лавки без спинок, відсутність тактильної навігації та належного освітлення.
Проєкт реконструкції Бессарабської площі від «Урбаніни», 2020 рік, передбачає зручну систему пішохідних переходів
Ще один недолік – це псевдоісторичний стиль фонтану. Таке рішення не відповідає принципам Венеційської хартії, міжнародного документа з охорони й реставрації пам’яток. Хартія вимагає, щоб нові елементи в історичних місцях відображали знаки сучасності, чого, на жаль, немає в цьому проєкті.
Фонтан як один із центральних елементів простору зазвичай утілює рекреаційну функцію. Він часто стає місцем для зустрічей і точкою тяжіння. Це нібито могло би бути добре для простору в центрі Києва. Але через цю територію здійснюється переважно транзитний рух, там шумно, багато авто. Усе це не спонукає людей затримуватися та проводити там час. Тому є ризик, що фонтан не виконуватиме свою функцію й не сприятиме створенню комфортного простору.
Не менш важливо врахувати соціальний контекст території. Мабуть, усі кияни знають, що неподалік уже є осередок перебування бездомних людей. І якщо новим простором будуть користуватися мало людей, із часом він теж може стати маргіналізованим середовищем.
Альтернатив фонтану можна запропонувати багато. Цей сквер має символічне значення: після демонтажу пам’ятника на його місці з’являлися мистецькі інсталяції. І ми в Cedos вважаємо, що важливо зберегти цю цінність. Постамент можна залишити: змінити його форму, не змінюючи сенсу та функції. Або демонтувати його та створити щось зовсім інше. Але питання демонтажу теж контроверсійне, адже порожнє місце однаково нестиме певні сенси – наприклад, що ми не можемо переосмислити, опанувати цей простір. Зрештою, кожен варіант вимагає опрацювання із залученням містян і фахівців.
Інсталяція «Zaстрелись» скульптора Дмитра Іва. Володимир Яковлєв
Влодко Зотов
міський планувальник, бюро ініціативної архітектури GA
Дозвольте почати з контексту. Майданчик із постаментом, де стояв пам’ятник, позначає початок 12-кілометрового бульвару Шевченка (який потім переходить у Берестейський проспект) із боку центру. Банальна асоціація першого рівня вимагає промаркувати початок цієї міської віхи відповідним чином, згідно з неймінгом. Одначе не будемо поспішати.
Сам майданчик двоярусний – на нижньому рівні розташований вихід із переходу, на верхньому – зона очікування довкола постаменту з кам’яними лавами. Перехід і верхній майданчик оздоблено коштовним гранітом. Нижній майданчик довкола переходу виконано зі «шляхетної» цементної плитки часів Черновецького. Картина акцентно доповнена чотирма добротними ліхтарями періоду «Пізнього Репресансу». На нижньому майданчику не відбувається нічого (перепрошую, транзит із переходу), а на верхньому довкола постаменту – інколи сидять люди.
Далі за постаментом починається, власне, сам бульвар. Його аж ніяк не назвеш затишним: з обох боків інтенсивний магістральний рух, посередині мощена доріжка з дешевого ФЕМ-у (фігурний елемент мощення), яка обсаджена тополями на сумнівній «зеленці» з епохи до глобального потепління. Картину доповнює дебелий паркан із чавуну, що огороджує зону відпочинку, немов клітку. З розваг – або ходити, або сидіти на лавах сталінського дизайну. Усе це якось не схоже на головний бульвар у центрі столиці.
Очевидно, що в місця є проблеми. І однією з частин проєктного рішення могло би стати розв’язання питань із якістю матеріалів у центрі столиці, поводженням з історичною спадщиною, підвищення якості озеленення, зниження рівня шуму та загазованості, створення нових активностей чи підтримка наявних тощо.
Повернемося до майданчика з постаментом. Потрапити на майданчик із Хрещатика та Великої Васильківської можна або через підземні переходи з боку Бесарабки, або через наземні й бульвар із боку вулиці Чикаленка (колишня Пушкінська).
Бачимо, що потрапити на територію не так просто. Це перше, з чого, мабуть, потрібно почати – відновити поєднаність території з прилеглими вулицями. Адже для кого ми робимо цей простір? Якщо для людей, то логічно, що вони мають якось потрапити на цю територію. Простіше за все це зробити за допомогою регульованих наземних переходів.
Очевидно, що підземні переходи цієї функції не виконують, і, мабуть, мапування пішохідних активностей показало би такий самий результат (зверніть увагу, що на всіх фото місця здебільшого безлюдно). А його мапування не зле було б так само провести, щоб зрозуміти, як люди користуються місцем зараз і наскільки інтенсивно. Отже, якщо фонтан для людей, то дайте цим людям можливість невимушено потрапляти сюди.
Але давайте не будемо поспішати з фонтаном і поглянемо на практики, які є на цьому місці. Виявляється, що після повалення пам’ятника на цьому місці «завелася» щонайменше одна стала практика – демонструвати мистецькі інсталяції. І судячи з кількості фото в мережі – ця практика потужна й регулярна.
Інсталяція «Безкінечне святкування» іранського художника Махмуда Бакші, 2016 рік. «Ізоляція»
Артоб’єкт Middle Way румунського скульптора Богдана Раци, 2018 рік. Вітольд Явдощук
Скульптура «Протистояння» українського скульптора Олексія Золотарьова, 2019 рік. КМДА
А чому би не продовжити цю практику як потужний символ нового часу, що прийшов і заповнив новими сенсами вакуум, що лишив по собі Ленін? А фонтан не зменшити до розмірів питного, щоб люди не потерпали від спеки, оглядаючи мистецькі інсталяції? Тобто можна створити версію простору 2.0 для проведення мистецьких інсталяцій.
У вас інша точка зору? Краще тут зробити контактний зоопарк чи, можливо, кафе? Ну тоді нічого не поробиш, доведеться запитати киян і гостей міста, як вони бачать майбутнє використання цього місця (або, може, їх усе влаштовує)?
Перепрошую, але якщо питання дійсно на часі (і нам так «свербить» переосмислити це місце), а меценати не дочекаються можливості заінвестувати у столичний комфорт, то доведеться зробити громадські обговорення, запитати платників податків (користувачів), як вони бачать розвиток території. І тут можливі сюрпризи й альтернативні візії. А можливо, і не фонтан? А можливо, і не окремий фрагмент бульвару, а по всій довжині, як належить робити такі речі у столиці? Але це тільки половина справи…
А далі маємо за результатами обговорення спроєктувати громадський простір. Знаковий простір у центрі столиці має бути запроєктований і реалізований на основі конкурсу. Краще міжнародного. І нічого з цим не вдієш. Таке відповідальне місце.
Дмитро Васильєв
СЕО й головний архітектор Archimatika
Я вважаю, фонтан у цьому місці недоречний. Він розташований посередині напівмертвого бульвару, що з обох боків оточений трьома автомобільними смугами. Газ, шум, забруднення. Це місце, принаймні поки, не для відпочинку й насолоди водою.
Якщо ми вкладаємо кошти в такі дорогі форми благоустрою як фонтан, який потім ще потребує недешевої експлуатації, краще, щоб його можна було використовувати на всі 100%. Насолоджуватися дзюрчанням води, прохолодою, вологістю. Але в цьому місці наразі це неможливо. Це витрачені без гострої потреби кошти.
Локація історична. На мою думку, тут може бути визначний символ – необовʼязково меморіал героям (меморіальний комплекс у цьому місці не буде доречним). Що точно – це місце, де може бути щось важливе.
Такі рішення не варто ухвалювати зопалу. Має бути комплексна та глибока спільна робота фахівців із різних дисциплін (історики, культурологи тощо). Треба визначити, яким подіям чи персоналіям може бути присвячений обʼєкт саме в цій локації – і провести конкурс на кращу пропозицію.
Рішення поставити копію терменівського фонтану, як на мене, не має сенсу. Раніше фонтани в місті мали функцію водопостачання. Зараз вони покращують рекреаційні умови, зокрема мікроклімат відпочинкових зон. З такої перспективи, псевдоісторичний фонтан із чашами виглядає аж зовсім архаїчним – і за функцією, і за формою. На мою думку, можна зробити цікавіше.
Ксенія Малих
мистецтвознавиця, кураторка, дослідниця сучасного мистецтва
Ситуація з фонтаном нагадує багато ситуацій із муралами на фасадах будинків у Києві. І тут працює принцип, за яким усе, що робиться не за бюджетні кошти, апріорі вважається благом: без відкритих конкурсів і громадських обговорень. У цьому випадку хоча б нема маніпуляцій на ґрунті патріотизму.
Загалом те, як виглядає місце з п’єдесталом пам’ятника Леніну, симптоматично. Тризуб як тимчасовий декор, затеганий постамент, брудні лавочки й рясні сліди присутності голубів – чи не найкраща ілюстрація спроможності адміністрації міста працювати з публічним простором і громадською думкою. Досі не досліджено, що, на думку киян і гостей столиці, робити із залишками пам’ятника, чи треба його замінити й на що саме.
Натомість компанія «Фармак» пропонує радикальне рішення, яке вирішить культурну дилему про памʼятник радянської доби. Це рішення знімає всі ідеологічні питання та дискусії про те, що має стати на місце Леніна. Сквер і фонтан поза ідеологією. Це теж робоче рішення, але воно, як і будь-які інші рішення щодо громадського простору, має вирішуватися в громаді.
Єгор Зігура
скульптор, автор артобʼєктів у публічному просторі
Передусім, я переконаний, що підземний перехід біля скверу тут варто доповнити наземним. Це не лише питання зручності – завжди виникає спокуса перебігти дорогу, ніж спускатися під землю. Від площі Українських Героїв через Хрещатик до Майдану Незалежності й далі тягнеться знаковий пішохідний маршрут столиці, яким із задоволенням прогулюються кияни та гості міста. Якщо зробити його ще комфортнішим, це пожвавить і сусідній бульвар Шевченка. Ця зміна вплине не лише на логістику, а й на загальну структуру простору.
Круглий фонтан, на перший погляд, відсилає до історичних київських водограїв, встановлених наприкінці 19 – на початку 20 століття в Маріїнському парку й інших знакових місцях міста. Безперечно, вони є історичними прикрасами Києва. Але чи не варто розглянути й інші ідеї?
Фонтан Термена на Царській площі (зараз Європейська площа). Листівка
До того ж за ініціативи мера на Володимирській гірці вже з’явився подібний фонтан. Круглі архітектурні форми також впізнавані в міському середовищі – зокрема, в образі Бессарабського ринку.
Ця локація потребує сучасного артоб’єкта, який відповідатиме динаміці та духу часу.
З архітектурного, ландшафтного та композиційного погляду тут варто реалізувати щось новаторське, що стане естетичним акцентом бульвару.
Найкращим рішенням було б організувати міжнародний конкурс із професійним журі, що сприятиме залученню провідних митців. У співпраці з українськими архітекторами можна було б створити проєкт, що переосмислить історію цього місця.
Моя мрія – щоб Київ став частиною глобального скульптурного діалогу. Було би чудово, якби хоча б кілька актуальних творів мистецтва стали новими символами столиці та натхненням для містян.
Джерело: Чи потрібен фонтан замість Леніна на бульварі Шевченка? Простої відповіді немає, ось кілька складних
