Надано “Голкою”
Насправді цей проєкт захищає не добросовісних набувачів. На цьому наголошувала під час засідання комітету з питань правової політики голова Касаційного господарського суду Лариса Рогач:
“Верховний Суд двічі надсилав критичні зауваження… Цей проєкт взагалі ніяк не покращує стан добросовісного набувача. Ніяк. Жодним чином. Позиція щодо захисту права і статусу добросовісного набувача вже була викладена Великою Палатою Верховного Суду, Верховним Судом… Не можна не розуміти, що ти придбав майно на березі чи у буферній зоні. Апріорі ніякому захисту не підлягає такий випадок. Чи можна взагалі дискримінувати державу та місцеве самоврядування, які мають рівний статус із будь-яким іншим власником? Чи не станеться так, що суди будуть керуватися Конституцією, а не цими змінами?”
Законодавча ініціатива дозволяє обнулити претензії до тих, хто в часи Януковича заволодів лісами чи узбережжями. Тобто мова про все те, що роздерибанили до 2015 року. А якщо з моменту незаконного заволодіння ділянками ще не пройшло 10 років і прокуратура ухвалить рішення судитися в інтересах держави чи громади, то з бюджету доведеться внести “депозит”, який дерибанник забере собі, якщо програє суд.
Автор петиції, яка менше, ніж за півдня набрала понад 1 700 голосів, – нащадок знаного українського роду Терещенків – Мішель Терещенко. Він який народився в Парижі, переїхав в Україну, отримав українське громадянство в 2015 році після Революції Гідності і через кілька місяців вже переміг на виборах представника Партії Регіонів і став мером Глухова. Це батьківщина його пращурів.
Терещенко закликав громадян підписати петицію і його позиція збігаєтся з позицією Голови касаційного господарського суду Рогач. Більше того, він порахував, скільки це може коштувати бюджетам різних рівнів:
“Всупереч назві, законопроєкт спрямований на захист недобросовісних набувачів, тих, хто незаконно, через підставних осіб, отримав у приватну власність… ліси, водойми та прибережні смуги, пам’ятки археології, землі оборони, які водночас можуть бути лісами, землі природно-заповідного фонду. Нині такі землі повертаються в судовому порядку державі та громадам. Утім, проєкт №12089 обмежить терміни для такого повернення. Крім того, необхідно буде з бюджету оплатити незаконним власниками ринкову вартість таких ділянок. Позови про повернення буде можливо предʼявити лише за попереднього внесення на депозит суду бюджетних коштів. За даними Єдиної бази даних звітів про оцінку Фонду держмайна, лише в 2024 році вартість ділянок, за якими були подані позови, становить 407 млрд 285 млн гривень”.
Цю петицію підтримала і Ада Роговцева: “Чи має земля пам’ять? Вона пам’ятає, як її берегли покоління. Але пам’ятає, на жаль, й інше – дерибан, забудову, байдужість. Сьогодні у нас ще є шанс повернути справедливість. Закон 12089, який підтримала Верховна Рада, обнулила претензії громад і держави до тих, хто обкрадав нас в часи Януковича. По суті хочуть у громад забрати можливість боротися за свою землю, ліси, прибережні смуги. Але громадяни – не мовчать!”
Проти цього законопроєкту виступає низка громадських природоохоронних та антикорупційних організацій. Це зокрема WWF Україна, Українська природоохоронна група, Центр протидії корупції тощо.
Богдан Кучеренко, фахівець кліматичного відділу організації “Екодія” перед голосуванням Верховної Дії зазначив, які є ризики і детально проаналізував, кому ж такий проєкт може принести користь:
“Законопроєкт активно лобіюють група олігарха Ігоря Коломойського та його політичні союзники, зокрема нардеп Ігор Фріс (ключовий автор законопроєкту – прим. авт.). Родина цього нардепа вже отримувала у власність чималі земельні ділянки, зокрема понад 10 гектарів лісу, через приватну компанію…Ухвалення проєкту створює правові підстави для легалізації сумнівних земельних угод, що дає можливість забудовникам продовжувати експансію на цінні природні території без будь-яких фінансових ризиків. Ділянки або залишаться в їхній власності, або в разі повернення цих ділянок держава компенсує їхню ринкову вартість. Наприклад, це може сприяти будівництву гірськолижного курорту «Свидовець» у Карпатах. Однією з компаній, що просуває цей проєкт, є «Скорзонера», яка пов’язана з Коломойським та його партнерами, включаючи Ігоря Палицю”.
І тут варто нагадати, що коли громада міста Київ судилася за те, щоб повернути у власність киян садибу Терещенків на бульварі Шевченка, то суди тривали з ПрАТ “Центрелеватормлинбуд”. Як повідомляли ЗМІ, згідно з даними Youcontrol, бенефіціаром ПрАТ “Центрелеватормлинбуд” значиться Оксана Палиця. Вона була дружиною народного депутата та бізнесмена Ігоря Палиці, давнього соратника Ігоря Коломойського, якого звинувачують у заволодінні понад 5,3 млрд грн. Зрештою Господарський суд міста Києва скасував державну власність ПрАТ “Центрелевантормлинбуду” на садибу Терещенків.
Але рішенням законотворців по суті зараз ламається судовий захист лісів, узбереж, археології та культурної спадщини. І такий закон може обнулити всі зусилля активних громадян, які понад 10 років ведуть боротьбу за зелені зони. Те, що законопроєкт спрямований проти активістів навіть не приховують.
Його перед першим читанням підтримав заступник голови Офісу президента Олег Татаров. Він особисто на комітеті закликав підтримати законопроєкт 12089. Ось офіційна стенограма. Позиція Татарова дуже проста: “так звані активісти заробляють… великі кошти”. Зважте, що у разі рішення суду на користь громади чи держави власником зеленої зони, узбережжя чи культурної спадщини стає не активіст, а відповідно громада чи держава.
Уривок стенограми засідання комітету з правової політики, де перед першим читанням виступав Олег Татаров
13 березня 273 парламентарів підтримали законопроєкт у другому читанні. Перед голосуванням лобісти переконували нардепів, що треба захистити інтереси доброчесного бізнесу і як приклад наводили два кейси – Ігоря Мазепи, якого рік тому затримало ДБР, та кейс фірми Mac Paw та Олександра Косована, де фігурувала ділянка на узбережжі Дніпра. За документами тут поблизу Дніпра немає сосен, які можуть побачити, зате є поля і сади. Таким чином сосни стають на папері фруктовими деревами.
Забудова MacPaw поряд з села Циблі
Якщо розглядати судову практику Європейського суду з прав людини, то там слухали справу “Депаль проти Франції”. Француз Депаль ще понад півстоліття тому (у 1960 році) придбав будинок, частково розташований на морському узбережжі, яке є державною власністю. Влада постановила, що Депаль має знести свій будинок без отримання відшкодування, бо, згідно з отриманими дозволами, знав, що не може на таке відшкодування претендувати. Європейський суд таку позицію держави підтримав.
У Франції зносять будинок на узбережжі, який був придбаний ще 1960 року (справа “Депаль проти Франції”)
Велика Палата Верховного Суду у постанові, звертала увагу на те, що, на відміну від справи Депаля, в Україні недобросовісні набувачі земельних ділянок прибережних захисних смуг безкоштовно і незаконно їх отримують для будівництва й обслуговування житла і господарських споруд за рішеннями органів влади та перепродують далі.
Більше того, в Україні таке будівництво на цих землях заборонене, у приватній власності вони перебувати не можуть, а право оренди на них можна оформити для обмежених цілей, не пов’язаних зі спорудженням житла.
Забудовники з такою судовою практикою не погоджуються і саме тому торік, коли лобісти просували в парламенті ініціативи в інтересах “доброчесного бізнесу”, низка Telegram-каналів поширювали контент з ознаками джинси у справі, яка стосувалася Ігоря Мазепи. Це доводить дослідження, яке провела громадська ініціатива “Голка”. Так формували інформаційне поле задля впливу на думку суспільства, включно з народними депутатами, які зрештою цю законодавчу ініціативу підтримали.
Аналіз поіменного голосування свідчить, що за 12089 проголосувала “за” майже всі фракції, навіть частина нардепів з “Голосу”.
Депутати, що голосовували “за” 12089
Жодного голосу за цей проєкт не дала лише фракція ЄС.
Нагадаємо, раніше експертна спільнота наголошувала на ризиках “містобудівної реформи” (проєкт 5655). Громадяни зібрали підписи, аби Зеленський ветував проєкт. Зрештою Європарламент та Єврокомісія наголосили також на ризиках цієї законодавчої ініціативи, яку лобіювала голова партії “Слуга народу” Олега Шуляк. А Королівський інститут Chatham House вбачає в цьому проєкті ризики для виникнення будівельних картелів. Цей закон так і залишився не підписаний президентом.
Джерело: Чому потрібно ветувати закон, який обнулив претензії до дерибанників часів Януковича
