У міському застосунку «Київ Цифровий» запустили Мапу доступності, на яку нанесли інформацію про безбарʼєрні локації в місті – театри, школи, аптеки, житлові будинки, парки.
«Тепер зручніше знаходити заклади з пандусами й тактильними покажчиками, щоб завчасно планувати маршрути», – зазначають у застосунку. Проте, видається, поки цей сервіс має мало користі. Далеко не всі доступні локації там відзначені, а інформація може бути неповна чи неточна – і насправді не допоможе маломобільним категоріям людей у плануванні маршрутів містом.
Чи потрібна Києву мапа?
В ідеальному місті Мапа доступності була би не потрібна, бо місто би не мало барʼєрів. Усі підземні та надземні переходи були би продубльовані наземними, усі вхідні групи були би в один рівень із тротуаром, усі будівлі мали би широкі ліфти, що завжди працюють. Але для цього Києву потрібно було би перебудувати чи адаптувати майже всі вулиці й будівлі. Поки ж цього не сталося, але маломобільним категоріям киян потрібно навчатися, працювати, відпочивати й займатися своїми справами. І допомогти в плануванні поїздок їм би могла Мапа доступності.
«Подібна мапа не є чимось унікальним для Києва. За кордоном використовують аналогічні інструменти. Можна дискутувати, наскільки такий інструмент є потрібним, для кого він і навіщо. Моя особиста думка: він потрібний. Будемо відвертими, в жодній країні світу на сьогодні, принаймні в цивілізованому світі, немає такої ситуації, як у нас [за даними Мінсоцполітики, кількістю людей з інвалідністю в Україні збільшилася на 300 тисяч від початку повномасштабного вторгнення Росії – ред.]. І увага до безбар’єрності в нас підвищена з об’єктивних причин, на жаль. Тому для великих міст, мабуть, є сенс створювати такі мапи», – вважає фахівець із питань доступності побудованого середовища й консультант ГС «Ліга сильних» Володимир Висоцький, із яким поспілкувався Віледж.
На його погляд, ця мапа потрібна не лише користувачам, але й менеджменту міста – щоб вони мали актуальну інформацію про те, скільки з комунальних обʼєктів є безбарʼєрними, і скільки ще треба зробити такими.
«Ми можемо моніторити стан доступності тих чи інших об’єктів: там можна фільтрувати обʼєкти за певними параметрами й побачити, наприклад, скільки наших комунальних установ мають облаштовану вбиральню і які саме, а які не мають, відповідно, у яких її треба зробити», – зазначає він.
Утім, мапа в такому вигляді, як її запустили, поки що не виконує цих функцій. «У цьому вигляді вона видається неповноцінною, – погоджується Висоцький. – В експертному середовищі й серед мешканців має бути розуміння, що це не є кінцевий продукт, що вона дійсно поки що «сира», але перспективи її приведення в належний вигляд також є». За його словами, на засіданні Ради безбарʼєрності, на якому презентували мапу, представники громадськості вже висловили свої зауваження та пропозиції, як можна покращити мапу.
Що ж не так із Мапою доступності?
Мало обʼєктів
«Мапа об’єднує дані як про муніципальні, так і про приватні об’єкти в частині наявності безбар’єрного входу, тактильних та акустичних засобів, можливості паркування. Наразі на мапу нанесли вже понад 1200 об’єктів. І ми будемо її постійно доповнювати», – заявив міський голова Києва Віталій Кличко під час презентації нового сервісу.
Але, очевидно, цих обʼєктів на мапі поки що дуже мало, щоб вона могла бути джерелом інформації про безбарʼєрні локації. Найповнішими наразі виглядають категорії «Освіта» й «Дозвілля», у яких можна знайти, відповідно, заклади освіти (школи й дитячі садочки) та культури (бібліотеки, музеї, театри) й зелені зони (парки, сквери). У розділі «Послуги» на мапу нанесли соціальні заклади (реабілітаційні центри, пансіонати, дитячі будинки), а також ЖЕКи, але чомусь немає, приміром, Центрів надання адміністративних послуг. У розділі «Здоровʼя» включили аптеки лише однієї мережі й поліклініки лише Святошинського району. Категорія «Інфраструктура» – це переважно житлові будинки (але жодного на лівому березі) та громадські вбиральні (на лівому березі).
Неповна інформація
Функціонал сервісу дає змогу фільтрувати обʼєкти на мапі за наявністю певних елементів доступності – тактильна навігація для людей із вадами зору, ліфт для людей з інвалідністю, безбарʼєрний вхід, інклюзивна вбиральня тощо. Проте навіть ті обʼєкти, що нанесені на мапу, описані мінімально, вказує урбаніст Cedos Сергій Момотюк. Він проаналізував Мапу доступності й перевірив, наскільки коректна інформація там зазначена.
«Щодо деяких об’єктів вказана лише наявність паркомісць для людей з інвалідністю. У такому випадку відкритим залишається питання, чи присутні на цьому об’єкті бар’єри на шляху від парковки до входу, чи доступною є вхідна група, чи нормативна ширина дверей, чи передбачені тактильні покажчики тощо. На всі ці питання за дуже багатьма об’єктам мапа доступності Києва відповідей не дає», – пояснює він Віледжу.
На фотографіях один і той самий будинок на вулиці Ірпінській 63/5. На Мапі доступності позначено, що він має безбарʼєрний вхід. Але лише один підʼїзд (на першому фото) має функціональний пандус, хоча і з ненормативним ухилом. «Кожен із під’їздів мав би бути окремо досліджений», – каже Сергій Момотюк. Фото надані експертом
«Зробити висновок про доступність парків тільки на основі того, що в них є пандуси на вході, неможливо, – наводить приклад Момотюк. – Щонайменше потрібно проаналізувати основні алеї. Крім того, у парку можуть бути вбиральні, дитячі або спортивні майданчики, які окремо треба аналізувати. Через те, що вони можуть бути осторонь від основної алеї, варто розуміти, чи доступний шлях до них».
Вхід до парку Шевченка. На Мапі доступності він позначений як безбарʼєрний. Інформації щодо доріжок у парку на мапі немає. Фото надані Сергієм Момотюком
Некоректні дані
Зараз мапу наповнюють відповідальні особи підрозділів міської та районних адміністрацій чи комунальних установ, розповіли Віледжу в КМДА. Ці дані потребують перевірки на правдивість чи відповідність нормам, кажуть фахівці.
«Очевидно, що не всі управителі є фахівцями з доступності й можуть належним чином самостійно визначити ті чи інші параметри доступності. До того ж сама собою наявність пандуса або тактильних елементів не є ознакою доступності: мало мати пандус, потрібно, щоб він був нормативним. Мало зафіксувати наявність тактильних смуг, потрібно, щоб вони були функціональними й дійсно забезпечували можливість орієнтування для людей із порушенням зору. Вбиральня повинна не просто мати позначку доступності на дверях, а ще й мати певні розміри, обладнання, встановлене належним чином тощо», – каже Володимир Висоцький.
Якщо ж елементи доступності облаштовані не згідно з нормами, то найчастіше вони є бар’єром, а не чинником доступності, пояснює він.
На фото підʼїзд будинку на вулиці Жуля Верна, 7Б. На Мапі доступності позначено, що він має безбарʼєрний вхід із пандусом. «Проте цей пандус ненормативний і користуватись ним неможливо, – зазначає Сергій Момотюк. – До того ж він узагалі веде до технічного приміщення, а не до під’їзду». Фото надано фахівцем
Відсутність фото
На мапі відсутні фото обʼєктів, які дали би змогу користувачам зробити висновок про те, чи доступною є локація саме для них. Приміром, батьків із дитячими візочками може влаштувати менший рівень доступності, ніж людей на кріслах колісних.
Нічого не сказано про транспорт
Мапу доступності позиціюють як інструмент для побудови маршрутів для маломобільних категорій людей. Однак мало знати про доступність локації, треба розуміти, як до неї можна дістатися. Наразі на мапі є позначки про наявність біля об’єкта паркомісць для людей з інвалідністю. Утім, жодної інформації про доступність станцій метро чи трамваю, зупинок наземного транспорту там немає.
Доступної зупинки насправді недостатньо, щоб гарантувати відсутність барʼєрів під час поїздки, зауважують фахівці. Річ у тому, що не весь рухомий склад у Києві є низькопідлоговим. До того ж є людський чинник: водії автобусів і тролейбусів можуть не підʼїхати впритул до зупинки чи відмовитися розкладати пандус для людей на кріслах колісних. Детальніше про ці проблеми й про те, як користуватися транспортом у Києві маломобільним групам пасажирів, ми писали в тексті (Не)доступний транспорт. Як організувати поїздку в Києві маломобільним групам пасажирів.
Як зробити мапу корисною
Наповнювати мапу
Мапу потрібно систематично наповнювати й доповнювати – і це завдання не одного місяця, кажуть експерти.
«Якісне наповнення мапи доступності й моніторингу актуальних даних – це досить ресурсоємний процес. Структурним підрозділам міської ради варто розуміти, хто цим буде займатися, чи потрібні для цього окремі фахівці. Дослідження [доступності міського простору] можуть зайняти місяці або роки, і, якщо ними займаються паралельно відразу кілька фахівців, дуже важливо, щоб вони використовували одну й ту саму методологію», – зазначає Момотюк.
Досвід інших
Організація «ЛУН.Місто» має свою Мапу безбарʼєрності – це платформа, на якій зібрана інформація щодо рівня доступності локацій в Україні. Сервіс охоплює понад 10 тисяч локацій по всій країні (крім тимчасово окупованих регіонів), зокрема в Києві.
«Ми наповнюємо Мапу безбарʼєрності від 2023 року, – розповідає Віледжу Анна Денисенко, кураторка соціальних ініціатив ЛУН. – За цей час протестували кілька способів збору даних. Найдієвішим стало наповнення через електронні чеклісти у партнерстві з міськими радами, територіальними громадами, ОДА, РДА, громадськими організаціями, вищими навчальними закладами та відповідальними бізнесами».
Чеклісти – це онлайн-анкети, що містять питання про основні складові архітектурної доступності. Для кожного типу просторів (зупинок, закладів, житла, парків тощо) свій чекліст. Учасники збору даних мають обійти локації й за кожною ввести дані в анкету, це можна робити з телефона. «Дані миттєво потрапляють у нашу базу, ми проводимо модерацію й виводимо дані на мапу. Мапу для нового міста ми можемо створити за тиждень – за умови, що громада буде активно заповнювати чеклісти», – кажуть у ЛУН.
Верифікувати дані, нанесені на мапу
Щоб Мапа доступності була корисною, користувачі мають бути впевнені в правдивості інформації, яка там зазначена. Верифікацією можуть займатися компетентні працівники КМДА, а також волонтери чи самі користувачі. Але важливо, щоб вони всі користувалися однією методологією, підкреслює Момотюк.
У КМДА поки що розглядають можливість, щоби зворотний зв’язок щодо даних на мапі можна було залишити через сервіс 1551.
Досвід інших
На Мапі безбарʼєрності від «ЛУН.Місто» є можливість повідомити про неточність. «Хтось може випадково подати некоректну інформацію, хтось спеціально – прагнучи прикрасити реальність. Тому ми уважно стежимо за фідбеком користувачів – реагуємо, якщо щось не так», – кажуть куратори проєкту.
Додати інформацію про транспорт
На мапу доступності доречно було би додати ще один шар – про зупинки громадського транспорту.
Досвід інших
У Львові зібрали інформацію про доступність зупинок тролейбусів і трамваїв. На оновлену схему нанесли позначки про станції, які пристосовані для маломобільних категорій пасажирів. Цю схему мали розмістити на зупинках і в салонах, щоби мешканцям було простіше планувати поїздки.
Оновлена схема електротранспорту Львова містить позначки про станції, повністю чи частково пристосовані для маломобільних категорій пасажирів. Львівська міська рада
Також у Львові створили таку мапу з даними про доступність інших зупинок транспорту. На ній систематизували інформацію про те, яких втручань потребують зупинки, щоб вони стали повністю доступними.
Що кажуть на це в КМДА
На Мапі доступності має зʼявитися інформація про доступність комунального транспорту для осіб з інвалідністю, заявляють у КМДА. Для цього планують модернізувати платформу «Київ Цифровий».
Навчити чиновників азів безбарʼєрності
Аби працівники київської адміністрації та комунальних підприємств могли зібрати дані про доступність тих чи інших локацій, вони повинні вміти це робити. Громадські організації, що опікуються безбарʼєрністю, уже запропонували організувати для посадовців тренінги й навчання.
«Сподіваємося, що в нас вийде підвищити кваліфікацію посадовців і менеджерів із цього питання, щоб вони могли виявляти елементи доступності або їхній брак належним чином, і надалі вдосконалювати ситуацію з доступністю в зоні своєї відповідальності», – зазначає Висоцький.
Додати візуальні матеріали
Зараз на мапі немає фотографій, але є посилання на сайт установи чи закладу. Активісти пропонують створити на їхніх офіційних вебсайтах розділ «Безбар’єрність», у якому можна буде знайти зображення основних елементів – входу, приміщень, вбиральні. Такий розділ допоможе людям, які відчувають барʼєри в фізичному просторі, запланувати свій візит. Водночас функціонал мапи не доведеться змінювати.
Досвід інших
В Україні працює мобільний застосунок Better mobility. Він працює за принципом краудсорсингу: у ньому кожен користувач може додавати фото й інформацію про доступність чи недоступність міських локацій.
Що кажуть у КМДА
«На сьогодні в мобільному додатку «Київ Цифровий» не передбачено відображення світлин, але аналізується можливість реалізації такої функціональності», – відповіли в КМДА на запит Віледжа.
Над чим ще можна подумати
Зробити мапу інтерактивною
Щоб кожен користувач міг сам додавати інформацію про доступність локацій, прикріпляти фотографії чи принаймні залишати коментарі й відгуки, якщо інформація на мапі не відповідає дійсності.
Що кажуть у КМДА
У КМДА кажуть, що під час наступного оновлення програми хочуть зробити так, щоби користувачі додатка «Київ цифровий» змогли лишати коментарі.
Зробити градацію доступності
Різним кольором на мапі можна було би виділити локації з різним рівнем доступності.
Додати можливість будувати доступні маршрути, як у GoogleMaps
Інформації про доступність зупинок транспорту недостатньо, щоб планувати подорож. Якби сервіс давав змогу будувати маршрути для маломобільних категорій людей з урахуванням інформації про низькопідлоговий рухомий склад, це би спростило планування поїздок.
Обʼєднатися з іншими ініціативами
Збір даних про доступність міських локацій вимагає багато часу та людських ресурсів, тому доцільно було би обʼєднатися з ініціативами, які також працюють над цим. «Ми будемо раді, якщо міста, області, громади, організації долучаться до нашої ініціативи й безплатно отримають мапи безбарʼєрності для свого регіону, організації, бізнесу зберігши бюджетні кошти на розробку. Також ми готові обговорювати інші формати співпраці», – кажуть у «ЛУН.Місто».
У КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр», яке займається розробкою застосунку «Київ цифровий» і мапи доступності, кажуть, що розглядають можливість співпраці з іншими організаціями, зокрема з «ЛУН Місто». Фахівці аналізують варіанти використання інформації з інших мап у своїй, а також можливість обміну даними.
Джерело: Київ запустив Мапу доступності. Поки вона не дуже корисна, але це можна змінити
