Якщо ПЗРК ми вже активно використовували (їх освоїли відразу кілька бригад), то 40 мм зенітка від Bofors — новинка, яку викотили минулого року.
ПЗРК RBS-70
Ну як новинка — добре перевірене рішення, корабельна гармата на доступному шасі.
Ренесанс малої зенітної артилерії на максималках — корабельна 40 мм Bofors Мк 4 здатна працювати на відстань до 12 км з розміщенням чи на цивільній вантажівці, чи на гусеничному BvS 10.
Всюдиходів, нам, до речі, насипали і Німеччина, і Велика Британія, і Нідерланди, тож у тилових служб уже досвід ремонту, запчастини, зокрема запасні двигуни.
Тенденція ж ставити гармати на цивільну колісну базу (звісно, не тільки цивільну) все більш очевидна — ціна нижча, потужності для виробництва ширші. А загроза від дронів, які за рахунок кількості пробивають броню танків-сараїв і жорстких цілей, роблять безглуздим бронювання вище за осколкове.
Тим більше запас під кустарну модернізацію завжди залишається: розкладні сітки, екрани — оце все.
У RBS-70 Мк 2 відстань ефективного вогню — до 10 км, у версії NG — 12 км. Це вже повноцінна військова тактична ППО, не гірша від «Оси» і Avenger. Але система менш помітна й мобільна, її здатні обслуговувати пара бійців. На рахунку RBS-70 в Україні під десяток лише літаків і вертольотів, не рахуючи дронів.
ПЗРК RBS-70 на озброєнні Сил оборони України
У TRIDON Mk 2 програмовані 40 мм снаряди. Їх не можна обдурити пасткою, сховатися від них за перешкодою, наситити сектор кількома дронами, головне — зустрітися з «шахедом» чи «калібром» у тій точці, де реально відпрацювати.
Декілька режимів для розриву по крилатій ракеті, повітряних і морських цілях дозволяють швидко переводити вогонь, змінювати тип снарядів.
TRIDON Mk 2 здатний протидіяти широкому спектру загроз
А ще — використовувати три режими повітряного підриву, щоб нафарширувати відповідний тип цілей, потрібним конусом з елементів ураження.
40 мм морська гармата стоїть на озброєнні відразу п’яти флотів, знайдуться і стволи зі снарядами, і шасі.
Імовірно, передача кількох РЛС Giraffe Mark IV від Ірландії — це очі, бо у RBS-70 і TRIDON Mk 2 є тільки оптичний і нічний канали.
А піднявши щоглу, можна підсвітити ціль і так само швидко змінити позицію, до прильоту по ній протирадіолокаційної ракети. Поки мала зенітна артилерія не світитиметься, це підвищує виживання, дозволяє працювати із засідок і відв’язатися від добре видимих ворогу оглядових радарів.
Нашу ППО далі заточують проти баражувальних боєприпасів, крилатих ракет, якими намагатимуться перевантажувати канальність ЗРК.
ЗРК TRIDON Mk 2
Працюють також, щоб знизити витрату дорогих ракет на користь засобів доставки до ПЗРК й уражати невеликі розвідувальні дрони, завдяки коригуванню яких ворог може вдарити касетними «іскандерами».
Тобто поки триває накачування нас засобами, які не дадуть розстріляти запаси ракет, перевантажити середні й дальні системи ППО і які ефективні проти далеких дронів, якось не схоже на підготовку до миру за всяку ціну.
Бо під час припинення вогню сотні «шахедів» збивати не доведеться. Отже, партнери передбачають, що доведеться. Бо шведи нам передають нові машини — не зі зберігання. Розумному цього факту достатньо.
У «осі зла» повним ходом працює ланцюжок поставок через треті країни для тих самих «шахедів»: електроніка, двигуни, вибухівка. Тому працює і ланцюжок постачання через наших партнерів.
Військова й об’єктова ППО, захист ВПК, розосередження, боротьба з дронами-обманками та баражувальними боєприпасами, децентралізація засобів ураження — швидше за все, війна дальніх дронів триватиме, тому що масштабувати їх простіше й дешевше, ніж ракети, особливо балістичні.
Джерело: Шведський пакет ППО. Партнери передбачають, що війна дальніх дронів триватиме
