Індекс маси тіла – це співвідношення маси тіла до зросту людини, за яким визначають, чи є ця маса недостатньою, нормальною чи надлишковою. ІМТ можна розрахувати на сайті CDC для дорослих і дітей і підлітків або ж скористатися стандартною формулою самостійно: масу в кілограмах поділити на зріст у метрах². За його результатом визначають ступінь ожиріння:
Нижче за 18,5 – дефіцит маси тіла
Вище за 18,5, але нижче за 24, 9 – нормальна вага
Вище за 25, але нижче за 29,9 – надлишкова вага
Вище за 30 – ожиріння
Тобто однієї цифри може бути достатньо, щоб оцінити стан здоров’я й рівень ожиріння людини? Ми запитали біологиню й нутриціологиню Анастасію Калігу, навіщо використовують ІМТ і що робити, коли він «не відповідає нормі». А зі спеціалісткою з розладів харчової поведінки Ольгою Сушко поговорили про те, як фіксація на вазі може провокувати РХП і чи можна обманути генетику.
Навіщо використовують індекс маси тіла?
Анастасія Каліга
Індекс маси тіла – це співвідношення маси до зросту людини. Він не може бути точним показником для оцінки здоров’я людини, тому що не враховує ні м’язову, ні жирову, ні кісткову масу. Наприклад, спортсмени можуть отримувати неправильний результат. Через високу м’язову масу їхній ІМТ буде як у людей з ожирінням, коли відсоток жиру насправді дуже низький.
Ольга Сушко
Індекс маси тіла почали використовувати ще в середині 19 століття люди, які були дотичні більше до статистики, ніж до медицини, щоб порахувати, скільки в середньому важать люди. Зараз є дискусія про те, якою мірою ми насправді маємо покладатися на ІМТ, бо він не враховує й расові відмінності. Грубо кажучи, це просто один із показників, на який можна орієнтуватися, а можна не орієнтуватися.
Якщо людина має дефіцит маси тіла чи надлишкову вагу, то це буде маркером для лікаря, що треба додатково щось перевірити. Утім, знову ж таки, чому цифра за такими межами – не окей? Для кого це не окей?
То індекс маси тіла не має жодної користі?
Анастасія Каліга
ІМТ використовують, коли хочуть оцінити ризик виникнення захворювань у великих групах. Наприклад, беруть велику кількість людей у певній країні й вивчають, як індекс маси тіла корелює там із поширеністю різних захворювань. Але якщо говорити про оцінку здоров’я конкретної людини, то це лише один маленький показник, на який не можна орієнтуватися індивідуально.
Ольга Сушко
Індекс маси тіла ще може бути корисним для лікарів, які працюють із випадками нервової анорексії чи хвороб, пов’язаних із різкою втратою ваги. Але тут також є нюанси, бо деякі люди можуть завжди важити мало, і це не пов’язано з тим, що вони хворіють чи погано харчуються – це лише особливості тілесної конституції.
На що зважати, окрім індексу маси тіла?
Анастасія Каліга
Індекс маси тіла популярний ще й тому, що доступний і швидкий. Якщо говорити про такі ж «домашні» методи для самостійного контролю, то це вимірювання талії. У жінок обхват талії має бути не більш ніж 80 сантиметрів, а в чоловіків – не більш ніж 94 сантиметри. Утім, часто талію міряють неправильно, бо обирають найвужчу частину живота. Насправді ж талія – це лінія чітко посередині між нижнім ребром і верхньою лінією тазу, приблизно на рівні пупка.
Ольга Сушко
Вимірювання талії допомагає визначити рівень вісцерального або метаболічно активного жиру – це жирові клітини, що оточують внутрішні органи в черевній порожнині й впливають на стан гормональної системи та розвиток деяких захворювань. Якщо відсоток вісцерального жиру вище норми, то лікарі рекомендують змінити спосіб життя, переглянути режим харчування, зменшити рівень стресу й покращити якість сну.
Вісцеральний жир (visceral fat) перебуває в черевній порожнині, а підшкірний (subcutaneous fat) – між шкірою й м’язами. Harvard Health Publishing
Анастасія Каліга
Ще один хороший показник – це співвідношення обхвату талії до стегон. Разом із вимірюванням талії й ІМТ цих показників достатньо, щоб оцінити композицію тіла на початку. Окрім них, лікар ще зважає на метаболічні маркери – рівень холестерину й глюкози в крові.
Співвідношення обхвату талії до обхвату стегон: талія (см) / стегна (см) = коефіцієнт
Ризики виникнення захворювань зростають, якщо коефіцієнт у чоловіків – 0,9 і вище, а в жінок – 0, 85 і вище.
Як оцінюють ІМТ у дітей?
Анастасія Каліга
Згідно з дослідженнями, кількість жирових клітин закладається в дитинстві. З дорослішанням вони збільшуються в розмірі, але кількість не змінюється. Щоб визначити норму, ІМТ у дітей інтерпретують із показниками дати народження, статі, росту, ваги й дати вимірювання, а вираховують у процентилях – для цього є окремі калькулятори.
Водночас завжди треба зважати на тілобудову батьків. І якщо ж індекс маси тіла разом з іншими показниками показує, що ризик виникнення серцево-судинних захворювань чи діабету другого типу дійсно є, то це про це варто говорити, але з батьками, а не залякуючи дитину.
Ольга Сушко
Зазвичай у високих і більших за масою батьків народжуються такі самі діти. І вони ніколи не будуть іншої статури, це неможливо. Водночас будь-яка фіксація на вазі може нашкодити дитині. На це впливають і батьки, які говорять, що ти важиш замало чи забагато, і контент у TikTok, після якого починаєш сумніватися в собі. Я б радила і батькам, і медичним працівникам прибирати фокус уваги з ваги й натомість говорити більше про здоров’я, про здорову харчову поведінку й про те, що класно їсти, а що їсти теж класно, але не так часто.
Як генетика впливає на вагу людини?
Анастасія Каліга
Люди мають певну генетичну схильність до ваги, що визначає співвідношення їхньої м’язової, жирової й кісткової маси в тілі. Їх називають соматотипами й можна побачити різні варіанти позначень: астенічна, нормостенічна й гіперстенічна тілобудова чи ектоморфи, ендоморфи й мезоморфи.
Соматотипи. Britannica
Ендоморф (гіперстенік) зазвичай має більшу кісткову, жирову й м’язову масу (штовхальники ядра).
Мезоморф (нормостенік) – людина з атлетичною статурою й широкими плечима. (бодібілдери).
Ектоморф (астенік) – це худорлява людина з вузькими плечима й меншою м’язовою масою (бігуни, моделі, балерини).
Наприклад, людям астенічної тілобудови важко набирати вагу, іншим же для цього треба менше зусиль навіть при споживанні меншої кількості калорій. Натомість гіперстенічну тілобудову ще називають економним типом. Є гіпотеза (Thrifty Gene Hypothesis), що саме завдяки таким людям ми й вижили колись, бо природа дала нам можливість «відкладати запаси» в жирові клітини навіть з меншою кількістю їжі.
Утім те, що колись імовірно нас врятувало, зараз стає проти нас, бо доступ до їжі тепер необмежений і нам не треба її добувати, а економний генотип при цьому не змінився взагалі.
Але не лише генетика формує вагу людини й це помітно в дослідженнях, які проводять на близнюках. На вагу впливає ще й мікробіом – бактерії в кишківнику, спосіб життя і їжа. Люди приходять із запитом, що 10 років тому мали одну вагу, а потім почали поступово поправлятися. Але вони не враховують, що тоді займалися танцями чи спортом, а тепер покинули це, мають сидячий спосіб життя й не їдять овочів, а натомість обирають смажене. Має значення і матриця їжі, тобто властивості продукту, що впливають на те, як він розщеплюється в організмі. Наприклад, їли ви ціле яблуко чи пюре з нього, бо цілісність продукту теж впливає на його засвоєння.
То генетику можна обманути?
Ольга Сушко
Технічно ми можемо за рахунок надзусиль на якийсь певний проміжок часу змінити вагу в той чи інший бік, але наше тіло завжди тяжітиме до своєї «норми». Це базова установка, як темперамент. Дуже сильні коливання ваги, як-от 10 кілограмів на місяць – це вже дуже погано. Якщо робите це ненавмисно, це завжди привід звернутися до лікаря. Якщо навмисно – зупиніться, що б ви не робили.
Анастасія Каліга
Є актори, які для ролей можуть дуже сильно змінювати свою вагу, як-от Крістіан Бейл. Ми не кажемо, що це здоровий момент, але вимушено чи примусово дійсно можна дуже сильно худнути чи набирати вагу.
Крістіан Бейл. Кадр з фільму «Машиніст» 2004 року
Крістіан Бейл. Кадр з фільму «Бетмен. Початок» 2005 року
Під час зйомок у фільмі «Машиніст» Бейл мав вагу близько 55 кілограмів, а вже в «Бетмені» – майже 100 кілограмів.
Спеціально робити цього не треба, бо дієти можуть шкодити організму й призводити до метаболічної адаптації й гіршого сценарію. Вони змушують організм адаптуватися й зменшують основний обмін – кількість кілокалорій, необхідну, щоб підтримувати базові функції організму.
Наприклад, ви їсте близько 2000 калорій, але через минулі дієти ваш основний обмін може бути вже на рівні 1500 калорій. Якщо тепер ви захочете створити дефіцит й зменшите свою денну норму на 200 калорій, для організму це все одно буде профіцитом, тобто більше за основний обмін. У таких випадках спеціалісти часто використовують стратегію збільшення калорій чи навіть зигзагу (інтервальної калорійної загрузки). Але так, у нашого організму є хороший механізм захисту від втрати ваги, але навпаки він не працює.
Чи треба щось робити, якщо маю дефіцит чи надлишок маси тіла?
Ми не говоримо про випадки екстремально низької чи високої ваги*
Ольга Сушко
Люди можуть мати нормальну вагу, але високий ризик виникнення діабету, серцево-судинних захворювань чи хвороб печінки. І так само є люди, для яких здорова вага, в якій вони нормально харчуються, нормально себе почувають, ведуть досить активний спосіб життя, може бути вища, ніж собі уявляє лікар чи ВООЗ (метаболічно здорове ожиріння). Тобто це не завжди ті речі, які одне між одним корелюють.
Якщо я сьогодні добре виспалась і відчуваю, що відпочила, але мій годинник показує, що я спала не дуже добре, чому я маю довіряти годиннику? Це так само, як довіряти ІМТ.
Утім безвідносно нього лікарі все ж рекомендують мати більшу м’язову тканину, особливо жінкам, які входять у вік менопаузи, бо що більше в тебе м’язів, то міцніша кісткова структура. Тобто це профілактика різних переломів. Але ми живемо в часи, коли всі ці рекомендації чуються дуже сильно й люди дуже захоплюються такими речами.
Як зацикленість на вазі може призводити до РХП?
Ольга Сушко
Рахувати калорії чи сидіти на кето дієті – це не розлад. Розлади – це щось дуже серйозне, їх не так багато й не так багато людей на них хворіють, а діагностувати їх можуть лише лікарі.
Але навіть якщо немає клінічного розладу, зацикленість на вазі все одно провокує стани, які можуть відбирати багато сил і бути дуже неприємними, забирати в людини час її життя. Що це за життя, коли ти постійно рахуєш калорії, не можеш піти з друзями в кафе, тому що не знаєш, скільки калорій в тому бутерброді. Навіщо людині про це думати взагалі? Хай думає про щось інше у своєму житті, а не про те, який в неї індекс маси тіла.
Я знаю людей, які набирали вагу й переставали виходити з дому. Їм було настільки соромно, що в них плюс 20 кілограмів, що вони повністю порушувалися соціальне функціонування через це. Такі стани можуть починатися з питань, пов’язаних у принципі з образом тіла, а з них можуть виростати нервова анорексія, булімія, переїдання чи депресивні розлади.
Нервова анорексія супроводжується обмеженням споживання їжі. У деяких людей це призводить до низької ваги, а в деяких людей – ні, тому що їхнє тіло адаптується й перестає скидати вагу, настає метаболічна адаптація.
Нервова анорексія не завжди помітна візуально. Є дуже худі люди в стадії виснаження (кахексії) через недоїдання, а є люди, в яких це не видно зовнішнім поглядом. Цей вид нервової анорексії називають атиповою.
Булімія – це коли ти з’їдаєш дуже багато продуктів, а потім їх повертаєш. Тобто це об’єктивний приступ переїдання.
Тут варто розрізняти, бо під час нервової очищувальної анорексії людина з’їдає нормально або мало, потім з’їдає ще цукерку і вважає, що це дуже багато, тож компенсує це. Але це не булімія. Булімія – це саме приступ переїдання, тобто об’єктивно великої кількості їжі. А компенсаторна поведінка – не обов’язково може бути через блювання, а й через проносні, діуретики чи біг 40 кілометрів.
Переїдання бувають теж різними. Те, що є розладом харчової поведінки, англійською називають binge-eating disorder, тобто це приступ переїдання. Його інколи перекладають українською як компульсивне переїдання, але це не зовсім те.
Приступ переїдання – це об’єктивно величезна кількість продуктів. Це може бути сплановано: людина може йти з роботи ввечері, заходити в супермаркет купувати продукти й «готуватися» до цього приступу. Потім вона соромиться, їй не подобається цей стан, але вона нічого з цим не робить.
Компульсивне переїдання – це коли я бачу їжу і беру їжу, тому що вона прикольна чи смачна. Тобто це переїдання виникає, бо людина більш чутлива до запахів чи можливо сиділа на дієтах, їй не можна було булки, а тепер нарешті можна. Тобто це теж переїдання, але не той приступ.
У будь-якому випадку РХП – це діагноз. Ми можемо запідозрити його в себе і звернутися до лікаря, щоб пересвідчитися. Але саме лікар має робити диференційну діагностику, щоб зрозуміти, чи це ознаки саме цього захворювання, чи лише схоже на нього.
Як запідозрити у себе РХП?
Червоні прапорці
Ольга Сушко
Я помічаю, що присвячую більшу частину свого дня думкам про їжу й про своє тіло. Їжа – це прекрасно, її треба любити, але якщо ти думаєш про їжу, а потім про те, як схуднути, а потім про те, чи гарна й так 24/7 – це червоний прапорець.
Я постійно зважуюсь й ця цифра суттєво впливає на мій настрій. Тобто зважилася – і красуня сьогодні, чи зважилася – і день зіпсований, бо плюс 200 грамів.
Те, який вигляд має моє тіло, визначає, хто я є, й може перекреслити всю мою цінність як людини, як спеціаліста, як друга.
Якщо вас хвилює ваша вага чи цікаво, чому ІМТ виходить за «межі норми», сходіть до лікаря і запитайте про це. Є багато хвороб, пов’язаних з меншою чи з більшою вагою, але це також може бути варіантом норми. Чекап і візит до грамотного лікаря скаже набагато більше, ніж якась цифра у таблиці.
Джерело: Як зрозуміти, чи ок у мене вага? Пояснюємо на прикладі індексу маси тіла
