«Г’юстоне, у нас проблема»: як працює пункт управління розвідки 2 Інтернаціонального легіону

Що таке пункт управління розвідкою, навіщо він потрібен та які завдання виконує? Як протидіяти радіоелектронній розвідці противника? Якими є особливості сучасних бойових дій на Донеччині? Чому утримувати посадки важливіше, ніж села, а висоти зараз потрібніші дронарям, ніж для артилеристів? Чому на ПУРі потрібні насамперед проджект-менеджери?

Про бойову роботу пункту управління розвідки 2 Інтернаціонального легіону оборони АрміяInform розповів командир роти спеціального призначення, заступник командира батальйонної тактичної групи Павло.

Як «зловити» ворога у «сітку» «Кропиви»

— Раніше, коли ми працювали у Серебрянському лісі, то називали такий пункт ЦУП — Центр управління польотами. Зараз називаємо його ПУР — Пункт управління розвідки. Наше головне завдання — координація бойової роботи. Сюди стікається все, що можна отримати з радіоелектронної розвідки, розвідувальних донесень, повідомлень від суміжників. Ми аналізуємо радіоелектронну розвідку — сюди прилітає звіт нашої РЕР — і робимо висновки щодо того, якими будуть дії противника у нашій смузі відповідальності, — пояснює Павло.

Він зазначає, що ворог працює як на аналогових радіостанціях, так і на цифрових. Наявне обладнання РЕР дозволяє слухати увесь аналоговий зв’язок. Що ж стосується «цифри», то ключі до неї підбираються апаратно і також дозволяють здійснювати радіоперехоплення.

— Ми дізнаємось сітку умовних позначень ворога — яким чином вони позначають ту чи іншу посадку та точки у ній. Завдяки цьому у «Кропиві» створюється шар, на якому ми фіксуємо точки з тими умовними позначками ворога, які він використовує у радіоперехопленнях, — каже офіцер.

З’ясовувати умовні позначки ворога вдається зі свідчень полонених та завдяки аналітичній роботі. Наприклад, слухаючи радіоперехоплення та спостерігаючи за подіями на полі бою можна встановити, як окупанти позначають ту чи іншу точку на місцевості.

Екшн по-колумбійськи: репортаж з Донеччини про підготовку іноземних добровольців

— Коли відбувається обстріл, то ворог його корегує. Ми чуємо, як вони позначають точку, куди стріляють, і фіксуємо це на карті. Або ж коли ми завдаємо їм вогневого ураження, відбуваються певні штурмові чи контрштурмові дії, то через перехоплення ми так само розуміємо, як ворог позначає ту чи іншу ділянку. Тоді ми це наносимо на мапу і доповідаємо керівництву для врахування в подальшій роботі, — розповідає Павло.

Завдяки такій аналітичній роботі вже за тиждень вдається з’ясувати переважну більшість умовних позначок, які використовують вороги на місцевості. Це дозволяє розуміти, про які ділянки йдеться у перехоплених повідомлення та відповідним чином реагувати на дії ворога.

— Коли йде якесь накопичення, якесь пересування, то ми це все перехоплюємо і доповідаємо. Завдяки цьому за певний час до початку або штурмів, або переміщення, або накопичення, або інших рухів ворога ми знаємо і розуміємо, що вони збираються робити. Це проста лінійна аналітика, тут нема ніяких складних систем Просто є перехоплення, в якому звучать позивні та якісь точки Якщо накласти перехоплення, наприклад, на події, які ми спостерігаємо, то можна зрозуміти, про що йде мова. Це звичайна аналітична робота, тут нема нічого такого надзвичайного, — додає він.

Мова та етика спілкування в ефірі: як протидіяти РЕР противника

Подібним чином діє також і радіоелектронна розвідка противника — окупанти слухають ефір та намагаються перехоплювати й аналізувати повідомлення українських військових. Щоб запобігти прослуховуванню вдаються до контрзаходів, які дозволяють ефективно протидіяти цим ворожим спробам.

— Є алгоритми, за якими з певною періодичністю міняється система шифрувань в радіоефірі. Наприклад, ми кожен тиждень міняємо код-плаги на цифрових радіостанціях. Тому навіть якщо вороги апаратно розшифрували наші частоти та можуть якось прослуховувати, то дуже швидко, після зміни кодів шифрування, вони втрачають таку можливість, — розповідає Павло.

Він зазначає, що важливу роль відіграє також етика користування радіостанціями, коли в ефірі говорять якомога менше. Ще однією перевагою є українська мова, адже росіяни значно гірше розуміють українську, ніж українці російську. А коли йдеться про іноземних добровольців Інтернаціонального легіону, які спілкуються власними мовами, то ворогу стає ще складніше.

— Але все одно найважливішими є таблиця шифрувань, етика спілкування в радіоефірі та якомога частіша зміна системи кодування. Це єдиним спосіб, як ми можемо запобігти роботі РЕР противника, — наголошує військовий.

Від шестірок до двійок: росіяни пересуваються все меншими групами

— Найголовніше зараз — не прогавити рух малих груп. Ще пів року тому росіяни пересувалися групами 4‒6 військовослужбовців, а зараз вони вже ходять по двоє. Думаю, що через три місяці взагалі будуть по одному. «Спіймати» пересування одного військовослужбовця набагато складніше, ніж побачити групу з чотирьох або шести, — розповідає Павло про особливості сучасних бойових дій на Донеччині.

Переміщення таких двійок ворога дуже небезпечне, адже якщо вчасно їх не виявити та не ліквідувати, вони накопичуються на передньому краї та збираються у штурмові групи, спроможні атакувати позиції Сил оборони.

— Припустимо, пройшли два військовослужбовці та ми їх не помітили. А вони вже десь засіли, зайняли якесь укриття, закопалися у нору і чекають наступних двох. Так поступово відбувається накопичення. Минуло три доби — і їх там уже може бути ціла штурмова група, — пояснює військовий.

Саме через це спостереження за місцевістю та прослуховування радіоефіру має бути цілодобовим і максимально ретельним, адже навіть один ворожий піхотинець, який безперешкодно досяг точки накопичення, вже становить проблему для українських захисників на передовій. Незабаром, припускає офіцер, росіяни пересуватимуться поблизу передової винятково поодинці, адже розвідка може бачити їх з дронів на глибину до 5 кілометрів.

Посадки замість сіл: де слід концентрувати оборону

— Просування по фронту вимірюється зараз населеними пунктами. Але тримати населений пункт, якщо там немає висотної забудови, дуже важко. Село — це одноповерхові хати, там немає укриття. Добре, якщо є якийсь господарський підвал, але він зазвичай не витримує артилерії чи навіть мінометів, не кажучи вже про прицільні удари FPV-дронами чи КАБи. Натомість ліс чи посадку можна утримувати значно ефективніше, — наголошує військовий.

Для того, щоб знищити невелике село, зауважує він, достатньо скинути на нього 6‒8 КАБів. Після цього утримувати його стане практично неможливо, адже там не лишиться жодного придатного для цього укриття. В лісі ж чи посадці можна збудувати такі укріплення, які буде дуже складно знищити артобстрілами чи навіть авіабомбардуваннями.

— Щоб знести якийсь укріпрайон у лісі, його потрібно «перепахати» десятками тисяч снарядів. Знищити село набагато простіше. Тому ховатись від артилерії та дронів набагато краще в густих посадках та лісах. Тому, на мою суб’єктивну думку, успіх треба міряти та завдання ставити не по населених пунктах, а по густих лісах і лісосмугах. Тому що їх тримати набагато легше, воювати в них набагато легше, ніж в селі. Тому що в селі нема за що триматись і ми втрачаємо його дуже легко. Натомість посадку ми можемо тримати місяць чи три, а ліс — пів року, — пояснює свою думку Павло.

З огляду на це не слід зважати не так на втрату чи утримання невеликих сіл, як на ключові зручні для оборони локації поза межами населених пунктів. Саме ними варто вимірювати успіхи та невдачі Сил оборони.

Не для гармат, а для антен: чому важливі висоти

— Тут дуже цікавий рельєф, тому що тут складки місцевості, перепади висот. Це все визначає радіогоризонти для польоту БПЛА. Зараз утримувати висоту потрібно не так для того, щоб поставити там гармату, як для того, щоб поставити там антену і мати змогу летіти на 10 кілометрів у тил ворогу, — пояснює офіцер.

Саме тому важливим є збереження контролю над панівними висотами, адже їхня втрата позбавляє важливих переваг у використанні дронів. Натомість їх захоплення ворогом відкриває йому значні можливості завдавати ураження вглиб позицій Сил оборони.

— Якщо мене відтискають в якусь яму, то я не можу звідти злітати, бо у мене немає радіогоризонту. Або ж я буду змушений летіти на великій висоті, тоді якість зображення буде низькою та, відповідно, якість даних буде низькою. Так само FPV, якщо їх з ями запускати, то на якійсь висоті вони летять, але коли виходять на ураження цілі, вже може не бути можливості ними керувати, — зауважує Павло.

Артилерія ж, маючи якісні розвіддані та цілевказання, може стріляти звідки завгодно — для неї важлива не так позиція на висоті, як надійне укриття та якісне маскування, щоб її було важко виявити та уразити в ході контрбатарейної боротьби.

Проджект-менеджери — найкращі оперативні чергові

Пункт управління розвідки 2 Інтернаціонально легіону — це комунікативний хаб. Сюди стікається інформація від розвідки, від ударних дронів, від РЕР. Він потрібен для того, щоб зібрати інформацію про ворога, проаналізувати її та довести до командування. Завдання ПУРа — надати максимально об’єктивну та повну інформацію для того, щоб командир прийняв правильне рішення.

— Розвідка — це завжди найпрогресивніші хлопці та дівчата в кожному підрозділі. Саме вони мають найбільш оперативну інформацію не тільки по ворогу, а й по своїх. І коли між пунктами управління розвідки є нормальна комунікація на цій нижній горизонталі, то тоді підрозділи плюс-мінус нормально співпрацюють. Тоді керівництву дається інформація, на основі якої можна приймати рішення, які будуть об’єктивними. Тобто від того, наскільки якісно працюють ПУРи в підрозділах, від того залежить якість прийняття рішення командирами, — переконаний офіцер.

Щоб мати змогу якісно опрацьовувати всю інформацію, яка стікається до ПУР, на пункті одночасно повинні чергувати щонайменше двоє військовослужбовців, спроможних включатися, відстежувати та організовувати кілька процесів одночасно.

— Основна проблема з операторами на ПУРі — це занурення у кілька процесів одночасно. Відбувається обробка інформації в кількох — більше ніж чотирьох — паралельних процесах. Особливість «стандартних» військових — це лінійність. Взагалі наша армія — це переважно прямі лінійні процеси і там, де є розгалуження, є якась паралельність, відразу виникають проблеми. Тому нам насамперед потрібні менеджери — люди, які керували або були долучені до роботи у кількох паралельних процесах одночасно. Чим більше людина може обробляти паралельних процесів одночасно, тим з неї кращий оперативний черговий на ПУРі, — зазначає військовий.

Навчити технічній складовій роботи на пункті управління розвідки можна за місяць. Натомість цивільний досвід роботи проджект-менеджером стане значною перевагою, адже людина з відповідними вміннями та навичками зможе легко включитися в організацію та керування кількома процесами одночасно.

Саме оперативний черговий зводить докупи в межах окремого «міту» — онлайн-зустрічі — групу з кількох військовослужбовців, потрібних для виконання певного завдання. Це можуть бути, наприклад пілот та оператор дрона, які корегують ведення артилерійського вогню, та командир батареї, який здійснює вогневе ураження ворога.

Одночасно у межах «міту» можуть перебувати кілька людей, розкиданих за багато кілометрів один від одного. Однак під час виконання завдання вони працюють як єдиний військовий організм, отримуючи інформацію, приймаючи рішення та виконуючи завдання в режимі реального часу.

Цифровий відеосигнал, донаведення та… круїз-контроль: FPV-дрони зі штучним інтелектом скоро на передовій

— Наш пункт управління розвідки потрібен для того, щоб тримати баланс між бажаннями та можливостями. Для того, щоб виявити ворога й обрати оптимальний спосіб його ураження. Для того, щоб постійно тримати руку на пульсі бойових дій, — наголошує на важливості ПУРу 2 Інтернаціонального легіону Павло.