Це турнікет неякісний або руки не з того місця? 10+ запитань до інструктора

Українці масово записуються на курси домедичної допомоги, коли кудись «прилетить». Повні групи тримаються приблизно місяць, а потім поступово все стихає, каже інструктор із домедичної допомоги й тактичної медицини, а також представник благодійної організації «Госпітальєри» Ігор Гончарук-Хомин. Навіть якщо люди вже були на курсах, через певний час вони можуть втратити набуті навички, тому важливо записуватися ще, додає він. 

Поки цивільні (не) ходять на курси, на фронті продовжують працювати здебільшого з неякісним такмедом. Так, військове керівництво вже просили вирішити вісім проблем тактичної медицини в Україні. У Міноборони пообіцяли поліпшити стандарти такмеду. Тим часом бойові медики, лікарі на фронті та волонтерські організації продовжують наполягати, що якісний такмед – це не забаганка, а життєва необхідність. І щоб сказати про це креативно, UA First Aid, «Госпітальєри» й «Солом’янські котики» відкрили «Виставку ху*ових турнікетів» у центрі Києва – у «Сенсі на Хрещатику». 

Там зібрали майже три десятки турнікетів із «колекції» організаторів, добровольчого медичного підрозділу «Північ», військових, волонтерів, бойових медиків та інструкторів із домедичної допомоги. «Артоб’єкти» підписали з гумором: є, зокрема, Едвард Кален (головний персонаж «Сутінок»), «Механічний апельсин» (посилання до фільму Стенлі Кубрика) й турнікет спеціально для мешканців Подолу – «Рейвах на Нижньоюрківський». Можна також знайти «Язик Арестовича» або «Турнікет для Путіна».

«Якщо ви колись користувалися турнікетом, то вам буде зрозуміло, чому 70% «експонатів» – погані рішення, – пояснює Ігор Гончарук-Хомин. Водночас проблеми з турнікетами бувають доволі неочевидними, їх не завжди можна побачити візуально. Це про конструкційні речі, як-от вороток чи тип фіксації турнікета. На відміну від виробників якісних турнікетів, виробники неякісних використовують гірші технологічні процеси та матеріали».

Попросили інструктора з домедичної допомоги й тактичної медицини розказати про кілька «експонатів» виставки, а також поставили 10+ запитань: як відрізнити оригінал від підробки, скільки треба мати турнікетів військовому й цивільному і як зрозуміти, чи це турнікет неякісний або руки ростуть не з того місця. 

Коментар інструктора: Має занадто жорсткі та масивні елементи управління, що швидше за все, призведе до надлишкової травматизації в місці накладання

Турнікети часто називають незрозумілими абревіатурами – SAM-XT, TMT, RMT-T, SOFTT-W, TX2, TX3 (це вже назви турнікетів, які використовують країни НАТО). Треба це запам’ятовувати?

Переважно варто орієнтуватися на турнікети, рекомендовані американським комітетом ТССС [Міжнародний комітет тактичної медицини при американському Міноборони], а також додати до цього списку український турнікет SICH.

З турнікетами так само як із ліками – закордонні аналоги вважають кращими за українські? Наскільки українські, зокрема SICH, легкі в користуванні?

Турнікети – технологічна річ, ви не можете їх просто скопіювати. Вони мають певні технічні критерії й характеристики. Ми ж не можемо самостійно зробити айфон. Нам просто потрібен результат: турнікет повинен зупиняти кровотечу, і кожен досягає цього результату своїм шляхом.

Коментар інструктора: пластикові стяжки багато де допомагають, але явно не у тактичній медицині для фіксації воротка. Вороток складної форми, яку буде важко обертати та зафіксувати

Серед українських турнікетів можна знайти аж три десятки в різні періоди. Як і будь-які інші, вони мають свої особливості: один замикається, другий має механізм типу зубців, у третього є стропа, що самозатягується. До всього треба звикати, кожному з нас потрібно вчитися користуватися ним, тренуватися.

Скільки разів необхідно накладати турнікет, щоби навчитися це правильно робити?

Питання не в тому, скільки разів ви це зробите, а як часто будете повторювати цю дію. Добре, якщо прийдете на тренінг і накладете турнікет 10 разів, але бажано повторювати це раз на пів року. Нормально, якщо сьогодні ви зробили 20 помилок, і мозок їх запам’ятав, але якщо через певний період час не повторювати дію, то можете втратити навичку. Це особливості, що стосуються дрібної моторики.

Скільки турнікетів варто мати військовому й цивільному? Чи потрібен турнікет для себе та для інших?

Для військових ситуація чітка: вони не повинні використовувати власні засоби для надання допомоги, бо можуть стати наступними пораненими. Тож у таких умовах треба завжди використовувати турнікет пораненого, а в цивільному житті надавати допомогу можна будь-яким турнікетом, своїм чи чужим – який опиниться під рукою.

Коментар інструктора: ілюзія того, що ми можемо врятувати себе або когось іншого. Кількістю турнікетів неможливо компенсувати їхню якість та неспроможність спрацювати з різних причин. 

Що більше турнікетів, то краще, усе залежить від рівня розуміння людини, навичок, забезпечення. Стільки, скільки влізе в аптечку, і стільки, скільки буде достатньо людині. 

Хтось каже, що йому достатньо одного, хтось має два (наприклад, нога – це масивна кінцівка, там може знадобитися два турнікети), хтось узагалі має чотири. Іноді військові мають лише ті турнікети, які їм видали, іноді докуповують собі самі чи просять волонтерів. Починати можна з одного, а далі можна й чотири.

Як відрізнити оригінал від підробки?

Підробки небезпечні тим, що виконані з менш якісних матеріалів, тож набагато легше рвуться й виходять із ладу. Переважно підробки трапляються з турнікетом CАТ Gen 6 і Gen 7 [Combat Application Tourniquet].

Якщо ви колись тримали в руках оригінал, відрізнити буде легко: є характерні маркування й тип виробництва. Наприклад, тип приклеювання стрічки: оригінальний турнікет CАТ має ультразвукову запайку стропи, а не іншу, на кшталт термічної, а також характерні маркування на воротку. Це часто те, що не хочуть підробляти (бо можна «поцілити» в авторські права). 

Коментар інструктора: Дерев’яний вороток буде не витривалий до погодних умов та швидко прийде у несправність (якщо не зламається ще раніше)

Є дуже хитрі випадки: коли все, що відрізняє оригінал від підробки, – це наявність крапочок в абревіатурі САТ, і ці крапочки розміром в один міліметр. Загалом відрізнити оригінал від підробки можна не за одним чинником, а за їхньою сукупністю. Важливий навіть колір ярличка, де вказують час (сірий для Gen 7 і білий для Gen 6). Усе разом дає зрозуміти, що це неякісний турнікет [детальніше про це можна прочитати тут і тут].

Як зрозуміти, чи це турнікет неякісний або руки ростуть не з того місця?

Це цікава полеміка. Часто недобросовісні виробники кажуть: «Це ви неправильно користуєтеся турнікетом, а сам турнікет якісний». А нормальні виробники зазвичай кажуть: «Ось інструкція, як користуватися. Якщо будуть якісь проблеми, то ми відкриті до фідбеку».

Людина хоче придбати собі турнікет, але не дуже на цьому знається. Як зрозуміти, який турнікет – ок?

Якщо ви просто почнете гуглити й підете на сайт американського комітету, то можете трошки жахнутися, бо прямої дороги, що робити, немає. Краще поспілкуватися з експертами й тими, кому можна довіряти.

Спочатку варто навчитися користуватися турнікетом, а потім його купувати. Так і з будь-якою навичкою в житті – ви ж не купуєте автівку перед автошколою. Можна сходити на кілька окремих курсів, можливо, від різних організацій, познайомитися з різними видами турнікетів, з інструкторами. 

Коментар інструктора: Тут немає обертального елементу для створення додаткового тиску. Без нього не буде змоги зупинити масивну кровотечу. 

Курс зазвичай коштує, як турнікет, 30–35 доларів, тобто 1,5 тисячі гривень. Іноді за таку суму купують аксесуари. Турнікет – як невеликий аксесуар, що завжди з вами.

Ті самі турнікети САТ бувають чорні тактичні, помаранчеві для цивільних і сині для навчання. Чи є різниця, крім кольору?

Це три однакові турнікети, вироблені на одному станку, відрізняються лише парадигмою застосування:

Парадигму кольору більше використовують на Заході, але в Україні теж іноді цим користуються: наприклад, є виробник гемостатиків [кровоспинні засоби], який має синій колір для навчання.

Чому самопал не краще, ніж нічого?

Бо створюється ілюзія безпеки. Ви думаєте, що самопал зробить трішки краще, а треба радикально краще. Ми хочемо створити проміжні варіанти й градацію там, де їх немає. 

У випадку із самопалом ви не накладете турнікет так, щоби було ефективно. 

Щоб зупинити масивну кровотечу, навіть найкращого турнікета може бути недостатньо. Якщо один турнікет не спрацював, накладають інший. Крім того, вчать не лише накладання турнікета, а й тампонування та прямого тиску. 

Я завжди користуюся логікою: якщо ви готові взяти на себе відповідальність за життя людини, то робіть, що хочете. Здебільшого люди, які роблять самопал, просто не розуміють проблеми: стропа, вороток, що там складного? Але турнікет – складний технічний виріб, який десятки років ішов до того варіанту, що є зараз. Є спеціальні станки, є високотехнологічні матеріали. Ми ж чомусь не робимо вдома плоскогубці, хоча це два шматки металу й гвинт, а покладаємося на більш досвідчених виробників.

Чи досі українські військові отримують неякісні турнікети?

Не можу сказати, що кожна друга бригада отримує поганий такмед, але так, як інші колеги з «Госпітальєрів», працюю на етапах евакуації й бачив неякісні турнікети. Проблема ще в тому, що за документами і якісний, і неякісний турнікет – це фактично одна позиція. І те, і те, наприклад – турнікет вороткового типу.

Хто відповідає за турнікети – департамент охорони здоров’я Міноборони чи командування медичних сил? Оцінити важко, бо армія – доволі закрита структура за своєю суттю, і зрозуміло, чому. Але це питання, якому потрібен суспільний розголос. Раніше про неякісні турнікети кричали з кожного кута, а зараз, можливо, уже втомилися кричати.

Неякісний такмед можуть постачати й держава, і волонтери. Останні не завжди розуміють, що роблять щось погане, але якщо їм пояснити, то вони починають робити добре. 

Що стосується держави, то проблема навіть не в тому, що можуть якось не так побудувати процедуру закупівель турнікетів, а й у тому, що ми не маємо характеристик найкращого турнікета. Наприклад, не знаємо, які характеристики тиску потрібні, скільки кілопаскалів чи, наприклад, 12 або 40 годин турнікет має працювати на холоді. Ці критерії можуть розуміти технічні спеціалісти, але на рівні держави ми так і не чули про якісь конкретні критерії для «хорошого» турнікета.

Також ми стикаємося з тим, що є українські виробники, які, здавалося би, мають довіру і можуть працювати в наших реаліях, але комітет не може дійти до точки їхньої рекомендації, або є якісь інші технічні проблеми. Так, в американців значний досвід, але в нас є власні реалії. Наприклад, з останніх рекомендацій ТССС забрали роботу з дихальними шляхами в певному вигляді: вони стикнулися з проблемами санітарної авіації, коли на висоті три або чотири тисячі метрів певні засоби не працювали. Сумніваюся, що ми стикаємося з такими проблемами.

Чомусь є такий міф, що такмед західний, а в Україні такого немає. Але такмед насправді всесвітній, він вибудувався на світових практиках надання допомоги. Ми не настільки сильно відрізняємося від США, скоріше на законодавчому рівні. 

Думаю, держава має вірити цифрам. Ми маємо розуміти, яка статистика ефективності турнікета в контрольованих і неконтрольованих умовах і який відсоток браку турнікетів із партії: є різниця, чи з 20-тисячної партії будуть неефективними 90% або 0,1–0,2%.

Як мотивувати себе ще раз піти на курси домедичної допомоги?

Так, турнікет – болюча й неприємна річ, але вона може врятувати життя. Треба усвідомити, що вас можуть поранити, і ви маєте бути до цього готовими. Часто люди ототожнюють накладання турнікета з ампутацією кінцівки. Такі наслідки справді можуть бути, але не варто боятися – варто максимально розширювати свої знання. Страх з’являється через нерозуміння. Що більше ви знаєте, то менше боїтеся.

Не лякайтеся того, що навички, які ви будете опановувати, треба застосовувати. Це не так страшно, як вибух чи лінія бойового зіткнення. Питання лише в тому, як ви будете діяти, коли вам страшно.

На восьмий день перебування на фронті я був поранений, тож оцінив, у яких ситуаціях можна опинитися. Тоді мене врятувало моє розуміння ситуації й те, що я знав і вмів. 

«Виставка ху*ових турнікетів» на другому поверсі книжкового простору «Сенс на Хрещатику» триватиме до 21 січня. Також триває збір від UA First Aid на якісні турнікети для 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар», задонейтити можна за посиланням.

Фото: Сергій Мирошніченко для Віледжа, надане організаторами

Джерело: Це турнікет неякісний або руки не з того місця? 10+ запитань до інструктора