Консультації про вступ в університети, – це прямо сезонний характер. Цього року за три місяці ми проконсультували щодо цього 545 людей. Це не означає, що всі вони вирішили їхати. Загалом це близько 2% з усіх наших консультацій – це не так уже й багато, і ми б хотіли, щоб показник був більший. Але це вже гарний результат.
Буває й таке, що людина спитала, почала працювати з нами, а потім просто зникла. Ми не нав’язуємося, можливо, вони вирішили діяти інакше. Але точно знаємо, що з 545 людей дійсно вступили близько 50. Інші ж просто зникли з нашого поля зору, але в будь-якому разі отримали всю необхідну інформацію.
Сьогодні умови вступу для школярів із тимчасово окупованих територій трохи полегшились: тепер можна вступати дистанційно.
Хоч процес виїзду з окупованих територій став значно складнішим, однаково вступає набагато більше підлітків, ніж торік, і вдвічі більше, ніж у 2022-му, коли почалась повномасштабна війна.
Вони мають можливість подати документи й відвідати заняття онлайн, навіть не виїжджаючи з тимчасово окупованих територій, і тільки через рік мають привезти необхідні документи. Це дає їм час на роздуми, вони можуть підготуватися до виїзду. Хоча хлопцям це все-таки складніше.
Основні проблеми
Якщо говорити про основні проблеми, з якими стикаються переселенці, то варто почати з проблем громадян, які проживають на окупованих територіях. Це зараз у центрі нашої уваги, і ситуація дійсно складна.
Проблема зберігається, а з кожним місяцем лише посилюється. Ми беззаперечно віримо в деокупацію, але треба розуміти, що ці труднощі ще більше загостряться після звільнення територій.
Основна проблема полягає в підтвердженні документів, виданих на тимчасово окупованих територіях. Це стосується визнання, нострифікації й апостиляції всіх цих паперів. Люди там живуть, народжуються, помирають – і це все відбувається без належного документального підтвердження, що ускладнює доступ до державних послуг і прав.
Один із прикладів – процедура отримання українського свідоцтва про народження для дитини, яка народилася в окупації. Зараз для цього є так звана судова процедура. Батьки або їхні представники на підконтрольній території повинні довести через суд, що дитина справді народилася. Це не дуже складно, але просто піти в ДРАЦС і зареєструвати дитину неможливо – ДРАЦС відмовляє, адже така реєстрація суперечить законодавству. Потрібно йти в суд, і лише після цього він ухвалює рішення, де реєструвати дитину.
Коли люди чують, що треба йти в суд, часто відмовляються. І це проблема, бо ми так втрачаємо громадян. Ми не можемо точно сказати, скільки українських дітей народилося в окупації, а отже, не знаємо, скільки з них може бути депортовано чи вивезено.
Проблеми з отриманням свідоцтв про народження та смерть є дуже важливими й законодавчо складними. Ми разом із партнерами боремося за те, щоб хоча б спростили процедуру реєстрації й людина могла просто звернутися до РАЦСу й отримати підтвердження, що вона є громадянином України.
Ще одна серйозна проблема – це дипломи, отримані на тимчасово окупованих територіях. Зрозуміло, що такі дипломи не можна просто автоматично визнати в Україні, але не всі знання є фейковими. Наприклад, зараз є закон, що дає змогу людям із непідконтрольних територій підтверджувати свою кваліфікацію, приїжджаючи до України, складаючи іспити й отримуючи відповідні сертифікати. Лікарі, будівельники, інженери – вони є, і ми потребуємо їхніх знань і навичок.
Ось один із кейсів: хлопець, лікар-травматолог із Донецька, після завершення Донецького медичного університету приїхав до України й дізнався, що його диплом не підтверджений. Йому сказали: «Іди вчися з першого курсу». Він зараз на другому, хоча вже мав досвід роботи лікарем. І це питання не лише освіти – це питання життя дорослої людини, яка змушена все починати з нуля. У такій ситуації важко забезпечити себе, адже це потребує часу та ресурсів.
Ці проблеми актуальні не тільки зараз, але й у майбутньому, коли відбудеться деокупація. Тоді ми зіткнемося з тим, що на звільнених територіях буде багато людей із дипломами, але ми не зможемо швидко розв’язати питання їхнього підтвердження. Це призведе до колосального навантаження на систему, бюджети, інфраструктуру. Потрібно буде одночасно розв’язувати питання реєстрації свідоцтв про народження та надання всім цим людям освіти.
На окупованих територіях може бути до п’яти мільйонів людей, із яких близько 800 тисяч – це новонароджені діти. Якщо всіх їх доведеться відправляти в суди для підтвердження свідоцтв, це створить колосальне навантаження на систему.
Аналогічна проблема виникне і з дипломами. Багато людей з окупованих територій приїдуть із медичними документами, які не будуть автоматично визнані. Наприклад, якщо людина отримала інвалідність і приїхала на підконтрольну територію, її можуть змусити проходити нові аналізи для підтвердження діагнозу. Це може бути питанням життя й смерті, особливо якщо йдеться про онкозахворювання або інші серйозні хвороби. Це не просто бюрократія – це реальні людські історії, які потребують негайних рішень.
Уся система документування в окупації є надзвичайно складною й вимагає комплексного підходу. Однак, на жаль, багато питань залишаються нерегульованими на законодавчому рівні. Одним із таких є допомога внутрішньо переміщеним особам. Законодавство в цій сфері є непрозорим, і багато людей не можуть отримати належну державну допомогу, хоча вони її дуже потребують. Брак чіткої політики надання допомоги з урахуванням реальних потреб переселенців створює додаткові труднощі.
Ще одне питання – це пенсії для переселенців. ВПО повинні довести, що вони не отримують пенсію від РФ, і це є абсолютно дискримінаційною вимогою. Це проблема недовіри, яка тільки ускладнює процес надання допомоги та підтримки. Проблеми на законодавчому рівні лише підкидаються, але ми продовжуємо працювати над їхнім вирішенням.
Джерело: «Ниточка, що з’єднує з тими, хто зараз тимчасово в окупації». Історія «Донбас SOS»
