Оцінити реальний масштаб злодіянь росіян наразі неможливо
Найбільшу кількість випадків сексуального насильства зафіксовано: у Херсонській області — 103, у Київській області — 59, у Донецькій області — 77, у Харківській області — 37, у Запорізькій області — 22. Це офіційно зафіксовані випадки, у яких йдеться про зґвалтування, завдання фізичної шкоди статевим органам, примусове оголення, погрози та спроби зґвалтування, примус дивитися на сексуальну наругу над близькими особами.
Російська катівня у Бучі
Згідно із даними Офісу Генпрокурора, повідомлено про підозру 59 військовослужбовцям рф (з них 1 — за злочин минулих років). 27 обвинувальних актів щодо 36 осіб було скеровано до суду, п’ятьох осіб засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі: трьох — до 12 років, двох — до 10 років та 11 років, 1 вирок щодо 1 особи не набрав законної сили. Загалом вдалося розкрити 87 фактів СНПК.
Але, виходячи з досвіду інших конфліктів, розуміємо, що постраждалих може бути в десятки разів більше. Оцінити реальний масштаб злодіянь неможливо через відсутність інформації з тимчасового окупованих територій, відсутність розуміння проблематики СНПК або небажання постраждалих звертатися до правоохоронних органів. Останнє найчастіше пояснюється страхом ретравматизації та публічного осуду, занепокоєнням за долю близьких, що продовжують залишатись в окупації. Також поширеними є ситуації, в яких постраждалі не мають достатнього психологічного ресурсу для спілкування з правоохоронцями, оскільки на першому плані часто проблеми зі здоров’ям, потреба знайти безпечне житло та фінансове забезпечення для себе та родини.
«Російські військовослужбовці продовжують систематично застосовувати сексуальне насильство проти українського населення. Так, ми чітко відстежуємо цей патерн щодо полонених, що перебувають у місцях незаконного утримання. Основна мета залишається незмінною — принизити, деморалізувати, позбавити гідності, — пояснює Федір Дунебабін, представник в Україні Фонду лауреата Нобелівської премії доктора Деніса Муквеге та Глобального фонду тих, хто пережив насильство. — Виходячи із даних звітів ООН, близько 95% полонених зазнали тортур, з них 60% постраждали від тортур сексуалізованого характеру».
Федір Дунебабін
Злочини російської армії в Україні, пов’язані з застосуванням сексуального насильства, відносяться до категорії воєнних злочинів та злочинів проти гідності людини. Заступниця міністра внутрішніх справ Катерина Павліченко підкреслює, що факти сексуального насильства, вчинені агресором щодо вразливих категорій українського суспільства, мають всі ознаки геноциду.
«Про те, що сексуальне насильство свідомо застосовується як зброя війни, свідчать випадки, коли командири армії рф віддавали накази своїм підлеглим ґвалтувати українок. Приміром, на Київщині командир віддав наказ своїм підлеглим ґвалтувати місцевих мешканок. Він та двоє підлеглих ходили по селу та шукали “підходящих”. Було зґвалтовано двох жінок. Чоловік однієї з постраждалих хотів заступитися за свою дружину. Його вбили. Згвалтована жінка та її 15-річний син 3 дні перебували в будинку з тілом мертвого чоловіка. Потім його закопали на городі», — каже Павліченко.
заступник міністра внутрішніх справ України Катерина Павліченко
Серед останніх випадків правоохоронці виявили:
— місцевого мешканця міста Херсон, якого катували російські військові, а також застосували щодо нього сексуальне насильство у вигляді примусового оголення, погроз та спроб зґвалтування гумовим кийком;
— жінку, що у період з 07.05.2022 по 12.05.2022, а також в у невстановлений період наприкінці червня 2022, незаконно утримували військовослужбовці РФ у приміщення відділу поліції Харківської області та застосовували до неї фізичне та сексуальне насильство;
— факт систематичного зґвалтування місцевої мешканки в присутності її неповнолітньої доньки, до якої невстановлений військовослужбовець ЗС РФ здійснював сексуальне насильство у вигляді примусового оголення та сексуального домагання у липні 2022 року.
Це лише кілька останніх випадків, де вдалося з’ясувати обставини злочину та ідентифікувати потерпілого.
Україна розробила власну систему реагування на злочини СНПК
Вочевидь, розслідування та розкриття цих злочинів триватиме й по завершенню війни. Проте, досвід України у цьому питанні, без перебільшень, можна вважати унікальним.
На відміну від балканських країн, у яких розслідування злочинів сексуального характеру, пов’язаних із війною, розпочалися лише по закінченню конфлікту та тривають досі, Україна як держава прийняла вольове рішення про негайне відновлення справедливості, захист постраждалих та притягнення агресора до відповідальності.
Поліцейські та психологи у складі мобільних спецгруп виявляють факти сексуальних злочинів російських окупантів на деокупованих територіях
Так, за 3 роки повномасштабного вторгнення нам вдалося:
— Розробити власну систему реагування на злочини СНПК.
Сьогодні це налагоджений механізм, у якому спеціалізовані мобільні групи правоохоронців, що одні з перших заходять на деокуповані території, виявляють та документують свідчення постраждалих від СНПК, далі отримані факти та докази злочинів окупантів вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Свідчення постраждалих реєструються у спеціальному Управлінні з розслідування сексуальних злочинів армії РФ в Україні при Офісі Генерального прокурора. Паралельно відбувається підготовка та передача необхідних матеріалів справ до Міжнародного кримінального суду для розслідування кримінальних справ та притягнення агресора до відповідальності.
— Створити окремі профільні органи, що опікуються постраждалими.
З вересня 2022 року в Офісі Генпрокурора функціонує Управління, яке займається розслідуванням фактів сексуального насильства. Основне завдання Управління — підтримка постраждалих з дотриманням Кодексу Мурад. Це міжнародний протокол, створений нобелівською лауреаткою Надею Мурад, яка теж зазнала наруги під час конфлікту. Він містить базові підходи до роботи з потерпілими: принцип «Не зашкодь!», принцип «Стоп!», принцип інформованої згоди і принцип конфіденційності.
У вересні 2023 року розпочав роботу Координаційний центр допомоги потерпілим та свідкам воєнних злочинів, першою категорією серед є ті, хто зазнав СНПК.
— Об’єднати зусилля українських та міжнародних правових організацій, судових установ та громадських ініціатив у питанні притягнення агресора до відповідальності.
Сьогодні Офіс Генпрокурора тісно співпрацює з Офісом Спецпредставниці Генерального секретаря ООН з питань сексуального насильства в умовах конфліктів Праміли Паттен. Команда Офісу навчає українських фахівців правильно застосовувати принципи, розслідувати, міжнародні протоколи, міжнародне гуманітарне право тощо, проводить тренінги та навіть допомагає із засобами захисту для роботи на прифронтових територіях.
Для допомоги у розслідуваннях найтяжчих злочинів Офіс Генпрокурора співпрацює з окремою групою радників із США, Великобританії та Євросоюзу. Україна також вдалося консолідувати іноземних колег із національних судів 24 країн, що вже розпочали власні розслідування злочинів російської армії в Україні. Сьогодні власні розслідування ведуть суди Великої Британії, США, скандинавських та балтійських країн, Польщі, Словаччини, Румунії, Іспанії, Італії, Німеччини, Франції. Це унікальна модель, яку досі ніхто не випробовував, мета — створити максимальний тиск на агресора.
— Об’єднати профільних надавачів послуг, здатних забезпечувати необхідну підтримку постраждалих.
Наразі в Україні є 855 служб, які надають допомогу постраждалим від цього виду злочину. Моніторить їхню діяльність та, за потреби, надає необхідну методичну підтримку Національна соціальна сервісна служба України, яка до того ж займається підготовкою фахівців, що працюють “на місцях”, фіксуючи свідчення постраждалих та докази злочинів.
Спеціальна поліцейська група з виявлення сексуальних злочинів російських військових працює на Київщині.
Однак, варто зазначити, що наразі держава не пропонує спеціалізованих послуг для допомоги потерпілим від СНПК. Переважно допомога надається через послуги, розраховані на переселенців або постраждалих від домашнього насильства — йдеться про виплати, прихисток, медичну чи юридичну допомогу. Їх зазвичай надають профільні громадські організації.
Наприклад, за ініціативи UNFPA, Фонду народонаселення, в Україні запрацювала онлайн-платформа “Аврора”, куди може звернутися кожен, хто відчуває потребу в психотерапевтичній допомозі, хто пережив полон, перебування на окупованій території, сексуальне насильство або якісь інші травмуючі випадки. Платформа працює абсолютно конфіденційно.
За ініціативи Офісу віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, за сприяння Урядової Уповноваженої з питань ґендерної політики, за підтримки UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення створено Центри допомоги врятованим, що працюють у стаціонарному та “мобільному форматах”. Працівники Центрів надають першу психологічну допомогу та підтримують постраждалих у процесі фіксації та розслідування злочину.
Робота Центру допомоги врятованим на виїзді в селі Ягідне, Чернігівська область,, де понад 300 місцевих мешканців силоміць утримували у підвалі школи у березні 2022 року
— Підготувати власних спеціалістів, що займаються супроводом постраждалих, фіксацією злочинів та збору доказів.
У питанні підготовки Нацслужба систематично співпрацює з Асоціацією жінок-юристок України “Юрфем” та Українським жіночим фондом. Одним із результатів їхньої взаємодії став реалізований тематичний проєкт «Вистоїмо разом». Основною цільовою аудиторією стали судді, поліцейські, представники громадського сектору, юристи й юристки, а також інші фахівці, які безпосередньо надають послуги постраждалим від СНПК.
Команда проєкту займалась організацією навчальних візитів за кордон, підготовкою інформаційних матеріалів та навчальних курсів для підготовки компетентних профільних фахівців, здатних не лише якісно документувати докази злочинів, але й правильно комунікувати та ефективно взаємодіяти з постраждалими. Навчання пройшли понад 2000 фахівців.
Соціальна квартира в Києві (проєкт для жінок, дітей та молодих дівчат, які опинилися у складних життєвих обставинах, знаходять свій новий шлях, отримують фахову підтримку та допомогу)
— Реалізувати пілотний проєкт виплати невідкладних репарацій.
Пілотний проєкт реалізував Глобальний фонд тих, хто пережив насильство, на виконання рамкової угоди, яку уклав офіс віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, урядова уповноважена з питань гендерної політики та Глобальний фонд 21 грудня 2023 року. 2 травня 2024 року відбулася офіційна презентація пілотного проєкту, а вже 20 травня він повноцінно стартував.
Метою проєкту була виплата проміжних невідкладних репарацій постраждалим від СНПК в розмірі 3000 євро на особу, а також створення моделі комплексної допомоги. За словами урядової уповноваженої з питань гендерної політики Катерини Левченко, отримано 538 заяв на участь у проєкті: 303 заяви надійшло від чоловіків, 224 — від жінок, дев’ять — від дівчат, дві — від хлопців. У межах проєкту, станом на 14 листопада 2024 року, репарації отримали 308 постраждалих, інші заявки опрацьовує комісія.
Катерина Левченко
Це — перші кроки України на шляху до відновлення справедливості та захисту постраждалих. Проте, досі відкритим залишається питання про те, що необхідно, аби притягнути агресора до відповідальності.
Наступні кроки, необхідні для притягнення росіян до відповідальності за злочини в Україні
За словами Федора Дунебабіна, на сьогодні необхідно:
1. Розробити спеціалізоване законодавство, що передбачатиме визначення терміну СНПК, статусу постраждалих, створення єдиної системи надання психологічної, медичної, соціальної допомоги постраждалим, а також врегулювання надання репараційних заходів.
Відповідні закони №10132 «Про правовий та соціальний захист прав осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України, та невідкладні проміжні репарації» та №10256 «Про облік інформації про шкоду, завдану особистим немайновим правам фізичних осіб внаслідок агресії Російської Федерації проти України» ухвалила Верховна Рада.
Ухвалення цих законів є важливим фактом сатисфакції для постраждалих — свідченням того, що держава визнає їхній статус, потреби та гарантує необхідну підтримку. Визнання факту злочину державою вкрай важливе для постраждалих, які тривалий час очікували на це. Зокрема, йдеться про українців, що постраждали від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, від початку російської агресії на сході України у 2014 році. З іншого боку, визначення статусу постраждалих гарантуватиме право на невідкладну матеріальну компенсацію та реабілітаційні заходи.
Марина Бардіна
«Законопроєкт №10132 є результатом спільної роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з розслідування злочинів СНПК. Він передбачає два важливі інструменти: невідкладну компенсацію – грошову виплату постраждалим та невідкладні проміжні репарації. Невідкладні проміжні репарації – це заходи, спрямовані на усунення наслідків СНПК через надання постраждалим особам доступу до засобів правового захисту, компенсації, реабілітації, відновлення моральної та матеріальної шкоди. Вони діятимуть також і для членів родин загиблих постраждалих. Отримати доступ до цих інструментів можна буде після набуття відповідного статусу, звернувшись до комісії при Мінсоцполітики», — пояснила Марина Бардіна, народна депутатка, заступниця голови Комітету ВРУ з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва, голова підкомітету з питань дотримання Україною міжнародних зобов’язань у сфері захисту прав людини та гендерної політики.
2. Створити комплексну державну програму, що регулюватиме процес фіксації злочинів, збору доказів, координації стейкхолдерів та їхньої комунікації з постраждалими.
Усі залучені до протидії СНПК стейкхолдери повинні розробити єдиний механізм координації зусиль. За словами Федора Дунебабіна, брак внутрішньої координації діяльності державних інститутів та громадських ініціатив є одним із ключових викликів, що перешкоджає наданню холістичної та своєчасної допомоги постраждалим.
«Кожна із причетних організацій часто «надмірно» опікується постраждалими, настільки, що не довіряє іншим стейкхолдерам. Відсутній будь-який внутрішній обмін інформацією щодо актуальних наявних послуг, механізм перенаправлення працює недостатньо ефективно. Ба більше, з огляду на перевантаження, організації часто не здатні самостійно надавати всі необхідні послуги захисту та підтримки постраждалим в подоланні наслідків пережитого», — зазначає представник в Україні Фонду лауреата Нобелівської премії доктора Деніса Муквеге та Глобального фонду тих, хто пережив насильство.
Виконавча директорка Фонда доктора Деніса Муквеге Катрін Коппенс
Згадана державна програма також має передбачати створення єдиних протоколів документування випадкiв СНПК, а також — постійне навчання фахівців та фахівчинь, які безпосередньо працюють з постраждалими. Усе це важливо, аби уникнути ризику повторної травматизації людини.
3. Створити міжнародну ініціативу, що уможливить проведення слідчих дій та притягнення до відповідальності вищих політичних та військових керівників за злочини в Україні.
Прикладом такого проєкту чимало експертів називають Нюрнберзький процес. Незалежно від формату, майбутня ініціатива повинна передбачати тісну взаємодію державних та міждержавних установ, співпрацю з правозахисними інституціями та мобілізацію світової громадськості до питання відновлення справедливості, аби сприяти посиленню дипломатичного тиску, економічних санкцій та міжнародної ізоляції агресора.
Найзатребуваніші на сьогодні — соціально-економічна, юридична та медична допомога жертвам СНПК
У той час, як розслідування злочинів та притягнення агресора до відповідальності, ймовірно, триватиме й після закінчення активних бойових дій, постраждалі українці потребують допомоги вже сьогодні.
За словами експерта, найзатребуванішими на сьогодні є соціально-економічна, юридична та медична допомога.
Проєкт Assisto надає мешканцям Київщини холістичну допомога постраждалим від сексуального насильства під час конфлікту: консультації з питань психологічної підтримки, медичну допомогу, гінекологічні прийоми у селах та селищах Київської області.
«Звісно, постраждалі визнають власну потребу у психологічній допомозі, проте, за пріоритетністю цей запит, на жаль, один із останніх. Натомість значно важливішою для постраждалих є будь-яка форма економічної допомоги із працевлаштуванням, переїздом, відновлення документів чи захист власних інтересів у суді», — пояснює Федір Дунебабін.
Попри розгалуженість української системи надання допомоги постраждалим, зокрема медичної, правової, соціальної, говорити про доступність усіх послуг рано.
«Нам критично бракує фахівців на місцях, які б змогли поспілкуватися з постраждалими та визначити їхні запити. Значно ускладнює ситуацію й те, що часто постраждалі вирішують залишатися на щойно деокупованих територіях, відтак доступ наших фахівців туди обмежений. Якщо говоримо про юридичну допомогу, вона передбачає формат безкоштовних консультацій, тоді як потреби відновлення документів, оформлення компенсацій тощо залишаються незадоволеними», — говорить представник в Україні Фонду лауреата Нобелівської премії доктора Деніса Муквеге та Глобального фонду тих, хто пережив насильство.
Окремо експерт відзначає відсутність достатньої мотивації для фахівців. Сектор соціального захисту залишається недофінансованим, що призводить до постійної плинності кадрів та відсутності можливостей для регулярного навчання персоналу. Винятком є певні українські та міжнародні організації, що мають стабільне фінансування та здатні забезпечувати достойну платню своїм працівникам.
Мобільні групи прокурорів, Нацполіції та психологів працювали на деокупованих територіях, щоби зафіксувати злочини СНПК
«Як надавачі послуг ми усвідомлюємо те, що українська система захисту постраждалих від СНПК не досконала, але вона постійно вдосконалюється.
Ми у свою чергу закликаємо до процессу “спільного створення”. Кожна людина, що звертається до нас по допомогу має змогу долучитись до створення та удосконалення механізмів підтримки, — підкреслює Федір Дунебабін. — “Нічого про нас без нас” — сьогодні як ніколи краще підходить до проблематики СНПК. Постраждалим потрібні інструменти для вiдновлення, ми готові їх створити та забезпечити сталість у відновленні їхніх прав».
Український досвід протидії СНПК під час активних бойових дій — унікальний кейс. Вочевидь зміни подібного масштабу потребують часу, проте вже сьогодні кожен із нас може долучитися до цього процесу та стати прикладом для інших.
«Я дуже сподіваюся , що ми як суспільство прийдемо до розуміння, що СНПК — це воєнний злочин та порушення особистої недоторканності. На місці постраждалої особи може опинитись будь-хто. Я щиро сподіваюсь, що у близькому майбутньому нам вдасться сформувати культуру, у якій до постраждалих від СНПК ставитимуться з повагою та розумінням щодо наслідків пережитого ними злoчину, що постраждалим необхідна не опіка і стандартизована допомога, а підтримка на шляху відновлення», — підсумовує експерт.
Робота Центру допомоги врятованим на виїзді.
Організації, які надають допомогу жертвам СНПК
СНПК — злочин, що не має терміну давності, тож, звернутися за допомогою можна в будь-який момент. Тому, якщо ви або ваші близькі постраждали від злочинів сексуального характеру, звертайтесь по допомогу:
– на Лінію правової допомоги «ЮрФем: підтримка» за номером 068 145 55 90 або 0 800 30 55 90 (дзвінки безкоштовно), написавши у Viber/Telegram або залишивши заявку на сайті;
– у Центри допомоги врятованим — це державні установи, створені урядом України в партнерстві з UNFPA, де люди, котрі виїхали з зони активних бойових дій та/або тимчасово окупованих територій, можуть отримати комплексну соціально-психологічну підтримку в одному місці;
– на Платформу допомоги врятованим;
– у сервіс психотерапевтичної допомоги постраждалим від СНПК “Аврора”;
– у Система безоплатної правової допомоги “БПД”. Це мережа бюро правової допомоги та дистанційні сервіси для отримання такої допомоги. Через них можна скористатися гарантованим державою правом кожної людини мати безоплатну кваліфіковану допомогу юристів;
– на Національну гарячу лінію з питань попередження ґендерно зумовленого насильства та торгівлі людьми за номером 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) або 116 123 (з мобільного).
***
Матеріал підготовлено у співпраці Українського жіночого фонду, Фонду лауреата Нобелівської премії доктора Деніса Муквеге та Глобального фонду тих, хто пережив насильство.
Джерело: Сексуальне насильство як зброя Росії у війні проти України
