Що сталося
Першим зі штормовою погодою не впорався танкер «Волгонефть-212», який зранку 15 грудня розколовся навпіл, згодом його кормова частина затонула. Буквально з інтервалом у півтори години інше судно, «Волгонефть-239», сіло на мілину.
Аварія у Керченській протоці двох російських танкерів «Волгонефть 212» та «Волгонефть 239», що потрапили у шторм 15 грудня
В аварії звинуватили капітанів, обох заарештували. За офіційною версією, танкери перебували в Керченській протоці, порушуючи сезонні обмеження на плавання. Водночас «Волгонефть-239» нібито взагалі не мала дозволу на плавання. Є й інші подробиці, які опублікував російський телеграм-канал Баzа. Танкери мали розвантажити ще наприкінці листопада. Але справа неабияк затягнулась. Спочатку завадили погодні умови, а потім попереду на розвантаження ставили інші судна. Прохання команди танкера «Волгонефть-212» прискорити розвантаження, проігнорували. На додачу до всього, у судна зламався один котел.
Український науковий центр екології моря чи не одразу почав моделювати розповсюдження забруднення, тільки припускаючи можливе місцезнаходження суден. Про нього не знали, оскільки на одному автоматична ідентифікаційна система була вимкнена впродовж чотирьох днів, а у іншого впродовж тижня. Як кажуть експерти LLoyd List, Росія постійно маніпулює навігаційними даними в Керченській протоці і зараз жодне судно, що працює в безпосередній близькості, не передає достовірну інформацію про своє розташування.
— Ми заклали три можливі точки катастрофи, спираючись на дані з відкритих джерел і у нас вийшло, що на кінець другої доби мазут мав дістатися до Анапи, що, власне, і сталося, — каже виконуючий обов’язки директора Українського наукового центру екології моря Віктор Коморін.
Віктор Коморін
Так само і модельні розрахунки, які робив Віталій Шпиг з Інституту гідрометеорології, дозволяли припустити, що забруднення переноситиме в напрямку берегів країни-агресора.
На першому етапі воно торкнулося південної частини Керченської протоки. Понад 50 км російського узбережжя від порту Тамань виявились тою чи іншою мірою забруднене мазутом. Проте на сьомий день катастрофи через зміну напрямку вітру нафтопродукти опинилися і з українського боку на берегах Керченського півострова в районі мису Зміїний і фортеці Єні-Кале, потім в районі Тобечицького озера. За офіційними даними окупаційної влади, звідти вивезли 15 т забрудненого піску.
Плями нафтопродуктів помітили і у прибережній зоні Азовського моря — від ландшафтного заказника «Степанівська коса» до межі з Херсонською областю на ділянці довжиною у 27 км. Але в УкрНЦЕМ кажуть, що ці осередки забруднення не мають стосунку до інциденту в Керченській протоці. Вірогідно воно сталося через іншу, приховану, аварію. А частина мазуту, який потрапив на узбережжя, могла походити із донних відкладень, де він накопичувався внаслідок попередніх подібних ситуацій.
Що не так з танкерами
«Волгонефть» — судна типу «ріка-море», здатні витримати хвилі не більше як 2,5 м заввишки.
Танкер серії ‘Волгонефт’ класу ‘річка-море’
— А під час шторму спостерігались хвилі в 3-3,5 м. І це закономірно, що танкери зазнали аварії, — каже Віктор Коморін.
Ця історія майже під один гребінець повторює ту, що трапилась 17 років тому, в листопаді 2007-го, коли під час шторму так само переламався танкер «Волгонефть-139» з мазутом на борту. Тоді у море потрапили 1300 т нафтопродуктів, які почали розтікатися в районі Тузлівської коси. Зрештою мазут викинуло по обидва боки Керченської протоки.
10 та 11 листопада 2007-го справді склалися екстремальні погодні умови: сильний вітер, швидкість якого перевищувала 30 м/с, здіймав 5-метрові хвилі. В цей час у Керченській протоці та в її околицях перебували 167 суден, більшість з яких стояли на якорі. Частина проігнорувала попередження про непогоду. Тож протягом одного дня одразу 13 або потонули, або сіли на мілину, або отримали ушкодження.
Найбільший удар від розливу прийняв на себе острів Тузла та коса Чушка. Далі мазутне забруднення поширилось у Азовське море, зачепивши Таманську та Дінську затоки.
Павло Гольдін на узбережжі Керченського півострова, 2007 р
В аналітичному звіті науковці з українського і російського боку писали: «Малі судна типу «ріка-море» не витримують сильних хвиль. Тому вони не мали б виходити в море. Через мілководдя, сильний вітер, відсутність природного укриття для суден і можливе швидке утворення водяних смерчів Керченська протока була небезпечною, тож аварії видаються передбачуваними».
Треба додати, що більшість суден, які зазнали аварії, були старими. Приміром, «Волгонефть-139» побудували в 1978-му.
Танкерам, які стали джерелом витоку мазуту в грудні 2024-го, було 51 і 55 років. Додамо, що тим судном, що через два дні після основної катастрофи подав сигнал лиха, був танкер того ж типу — «Волгонефть-109». Він попередив про порушення герметичності свого вантажного танка.
Осінні циклони, подібні до того, що був у 2007 році, як пояснює заступник директора з наукової роботи Українського гідрометеорологічного інституту Юрій Ільїн, вирізняються своїми руйнівними наслідками і стаються в Чорному морі раз на 7-10 років. Особливими їх робить те, що вони проходять під час похолодання восени, коли температура води ще якийсь час залишається відносно високою. За своїми характеристиками вони споріднені з тропічними циклонами. Приміром, у листопаді 1992 року, за словами науковця, такий шторм пошкодив нафтогазовидобувні платформи у межах Каркінітської затоки та змив частину пляжів Одеси та Криму. А одинадцятьма роками раніше на морській гідрометеостанції Херсонеський маяк зафіксували максимальну на той час висоту хвиль у понад 7 м при швидкості вітру 30 м/с. Тоді штормові хвилі розбили хвильоріз на вході до Севастопольської бухти і кілька нафтогазовидобувних платформ в районі Тарханкута.
Юрій Ільїн — один з редакторів монографії «Аварійний розлив нафтопродуктів у Керченській протоці, Листопад 2007 року», пояснює:
— Морське хвилювання таке, що коли хвилі виходять на мілину, то їхня стрімкість різко зростає. Водночас судно — це така довга важка махіна. Коли воно опиняться на гребені хвилі, довжина якої інколи буває навіть меншою за довжину самого судна, то воно не витримує напруги і переламується. В 2007-му в море вилилось до 2 тис. т з одного судна. А зараз ушкодження отримали два такі ж танкери. Тобто, щоб уявити собі масштаби нинішньої катастрофи, можна тодішні сміливо множити принаймні на три.
Другий танкер сів на мілину після зіткнення
За даними російської влади, враховуючи прогнози обсягів нафтопродуктів, які ще виноситиме на берег, кількість забрудненого ґрунту може досягти 200 тис. т. Загалом станом на 25 грудня зібрали 21 тис. т. І вже були випадки повторного викиду мазуту на очищені території.
Чим особлива Керченська протока
У середньому глибина Керченської протоки становить 4-7 м, додатково заглиблений фарватер і район якірної стоянки на півдні. Будь-яка протока — це регіон великих антропогенних навантажень. Керченська не виключення. Крім інтенсивного судноплавства і днопоглиблення у зв’язку з ним, вона пережила будівництво дамби до острова Тузли, яка перегородила її на два третини, і зведення мосту, який зараз додатково огороджений бонами начебто для протидії українським морським дронам.
— У протоці весь час стоять судна на рейді. Для цих районів характерне найбільше забруднення. Фактично вони здійснюють постійний тиск на морські екосистеми регіону. Тобто відбувається накопичення нафтопродуктів у донних відкладах. За певних погодних умов вони можуть здійматися і знову потрапляти у воду, а значить до морських організмів, починаючи від придонних і далі по ланцюжку до риби, китоподібних. І це була основна проблема до повномасштабного вторгнення. Думаю, зараз ситуація погіршилась, — каже Віктор Коморін.
Прибирання мазуту в районі Керчі
Увесь район Керченської протоки дуже специфічний, оскільки це не саме по собі Чорне море і не Азовське, а така об’єднувальна структура, в якій багато що визначають складні системи течій, каже завідуючий відділом стійкості екосистем Інституту морської біології НАН України Михайло Сон. Тут своєрідні типи берегів, ґрунтів, плюс це біологічно активний район, де спостерігається природний вулканізм. Візьмемо ті ж грязьові вулкани на Керченському і Таманському півостровах.
— Протока різноманітніша, ніж Азовське море, яке можна назвати братом-близнюком нашої північно-західної частини Чорного моря, тільки більш мілководним, більш прогрітим і збідненим з точки зору фауни. Вона відрізняється від південного берега Криму і, наприклад, від якихось відкритих районів Кавказу. В ній формуються багато специфічних угруповань. Це не означає, що вони цінніші, але вони інші, — пояснює він.
Російська частина протоки, і в Азовському і в Чорноморському басейнах, — це різні водно-болотні угіддя. А якщо взяти систему оцінки берегової лінії з точки зору складності її очищення від нафти, мангрові ліси, солончакові марші, лагунні комплекси з невеликими піщаними пересипами, очеретові масиви, які виходять на морський берег, найбільш вразливі.
Додайте до цього те, що протока завжди виконує роль екологічного коридору. Це шлях сезонних міграцій між Азовським та Чорним морем і місце живлення для риби, афалін і морських свиней. Саму протоку та прилеглі затоки використовують для відпочинку та зимівлі водоплавні та коловодні птахи.
Птах в мазуті на пляжі Краснодарського краю
— Якщо ми подивимося на північну частину цієї протоки, то побачимо, що перпендикулярно до острова Тузли з кавказького берега йде коса, яка називається Чушка. Тузла і Чушка відгороджують з кавказького боку величезні і разом з тим мілководні затоки, глибиною до одного метру, — Таманську і Дінську. Саме вони є найважливішими територіями для птахів, місцями нерестилищ риб, до того ж там живе окрема група афалін, які тримаються в затоках цілий рік. Тобто це своя унікальна екосистема і це, можливо, одна з найцінніших частин всієї екосистеми Керченської протоки, — пояснює Павло Гольдін. — Якщо забруднення потрапить туди, то це буде жахливо.
Що сталося 17 років тому
У 2007-му мазут понесло в затоки. У звіті UNEP фігурує цифра у 30 тис. загиблих птахів внаслідок катастрофи. Більшість з них саме звідти, каже Павло.
Він був на керченському узбережжі на шостий день після катастрофи. Шторм тоді вже ущух, техніка, якою прибирали мазутні розливи з пляжу, працювала з обох боків, з гелікоптерів моніторили ситуацію.
Павло Гольдін
— Візуально на березі було дуже багато мазуту. Водорості в мазуті, коми морських трав впереміш з мазутом, дуже багато птахів — живих, мертвих, помираючих, вкритих чорною плівкою, — розповідає Павло Гольдін. — З нашого боку, їх намагались рятувати, відмивати. Були і мертві морські свині. Потім стався ще один підозрілий випадок, коли на берег викинуло виснажену морську свиню з незрозумілими включеннями у внутрішніх органах. Це могло бути отруєння нафтопродуктами. Але до лабораторних аналізів справа не дійшла.
З українського боку протоки тоді зібрали приблизно 4 тис. т суміші мазуту, піску, водоростей, корчів, а загалом з українського і російського понад 7 тис. т. Подальші дослідження засвідчили, що гостра фаза забруднення, коли вміст нафтопродуктів у пробах води перевищував гранично допустимі концентрації, тривала два місяці. Дослідники дійшли висновків, що, потрапляючи в морську екосистему, легкі фракції нафтопродуктів переносяться поверхневими вітровими течіями, а важкі здебільшого (ще й в залежності від солоності води) осідають на дно, загрожуючи організми, що живуть на ґрунті та у ґрунті водойм.
Влітку 2008-го року на узбережжі Керченського півострова працювала експедиція Європейської комісії UNEP. У своєму звіті вона зазначила, що важкі мазути, що потрапили у воду, виявилися особливо стійкими до процесу розкладання. У всіх зразках, які вони зібрали у прибережних водах, з фарватеру каналу і поблизу острова Тузла, а також у пробах піску з пляжів до селища Завітне знайшли важкі фракції нафтопродуктів.
Експедиції різних наукових установ тривали ще кілька років. Цей бум досліджень, пригадує Юрій Ільїн, навіть порівнювали з тим, що відбувся після Чорнобильської аварії.
Останнє грандіозне, що зробили по тому регіону, це якраз дослідження після катастрофи 2007 року, — каже він.
Зараз Україна не володіє повною інформацією про рівень забруднення в Керченській протоці. Досі невідомі кількість мазуту, яка залишається у затонулій частині судна та швидкість його витікання, яка може залежати від гідрологічних умов, ступеня руйнування корпусу судна та інших факторів, пояснили в Українському науковому центрі екології моря. Це ускладнює прогнозування масштабів забруднення.
Забруднення мазутом узбережжя після аварії танкерів
У зв’язку з інцидентом, Міндовкілля направило листи до ЮНЕСКО, Програми ООН з довкілля (UNEP), Міжнародної морської організації та Конвенції про захист Чорного моря від забруднення. Також міністерство просить Комісію із захисту Чорного моря від забруднення скликати позачергове засідання для розгляду ситуації, що склалась.
«Такі дії РФ потребують широкого розголосу на міжнародній арені. Крім того, ми звертаємося з проханнями щодо організації спільних міжнародних моніторингових місій для доступу та контролю за тимчасово окупованими природоохоронними територіями», — пояснили LB.ua в міністерстві.
Але проблема набагато глобальніша.
Що поламалось через війну
Завдяки прийняттю Конвенції із запобігання забрудненню з суден, запровадження контролю за скидами баластних вод, нових вимог до будівництва танкерів, які тепер мають посилені подвійні корпуси, ізольований баласт, і відповідно модернізації флоту великими гравцями, кількість значних інцидентів, пов’язаний з витоком нафтопродуктів, за останні 50 років зменшилась в десять разів.
— Зараз за рік по всьому світі через аварії в море виливається 10 тис. — 20 тис. т не більше, а то й менше. І якщо за мірками 1970-х років те, що сталося в Керченській протоці було б побутовою подією, то за нинішніми — це доволі велика аварія. Зрештою навіть такі локальні інциденти внаслідок послабленням контролю, на світовому рівні дуже помітні, — каже Михайло Сон. — В цілому стан війни розбалансовує все і підвищує ризики усього. Бо це призводить до незапланованого навантаження через військовий флот, скажімо, на ті ж портові структури. І десь воно, де тонко, там і рветься. Як от зараз.
Михайло Сон
Водночас приблизно половина тої нафти, яка опиняється в морі, має природне походження, або природне, посилене діяльністю людини. Йдеться про витік безпосередньо з тих місць, де вона залягає під водою.
— Але в таких районах є і пристосована мікробіота, яка заточена на те, щоб живитися сирою нафтою. Тобто там житимуть сульфатредукуючі бактерії, які їдять її, — пояснює Михайло Сон. — Що стосується інших джерел потрапляння, то велика частка надходить у воду малими дозами. Це те, що змивають з суден, коли їх чистять, або, скажімо, скинули у море якусь каністру старого палива чи є витік з трубопроводу або на самій буровій станції. Це фонові процеси, які відбуваються постійно, і вони мають найбільший негативний вплив.
Раніше аналізувати ситуацію в Керченській протоці дозволяли, приміром, проби, відібрані на морській станції Опасне біля Керчі.
— Коли я працював директором морського відділення нашого інституту в Севастополі, то ми постійно мали інформацію з Керченської протоки, тож могли оцінити, чи збільшується там антропогенний тиск, чи зменшується. Принаймні по нафтопродуктах (є такий показник «Total Petroleum Hydrocarbon») там весь час, то більше, то менше, були підвищення гранично допустимих концентрацій через високе навантаження судноплавством та ті ж якірні стоянки. Після 2014-го вся наша система не має жодної інформації по Криму. Наскільки все змінилось за ці 10 років сказати важко, бо ніхто не фінансував таких модельних робіт, — пояснює він.
Загалом обидва наші моря відповідно до міжнародного законодавства по запобіганню забрудненню з суден перебувають в зоні особливого контролю, каже Михайло Сон. Приміром, в Чорному морі заборонено обмінювати нафтовмісний баласт і в принципі всі країні зацікавлені відстежувати це.
Плями мазуту на березі
— Імовірно, Росія може закривати очі на те, що робить її військовий флот, а от що стосується інших суден, які прямують до їхніх портів, то вони напевно це контролюють. І якщо щось трапляється, то йдеться, скоріше, про браконьєрські скиди, — пояснює він.
Але біда в тому, що в цілому система міжнародної співпраці в Чорному морі після окупації Криму опинилась частково паралізованою. Як наслідок порушена і система контролю, який здійснюють міжнародні організації.
Все, що стосується Керченської протоки, в мирний час підпадало під дію Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище. Вона передбачає координацію будь-якої активності країн у прикордонних районах, що може мати екологічні наслідки.
— І якщо, наприклад, раніше Росія захотіла б побудувати на Тамані новий пункт нафтоперевалки, вона повинна була би проконсультуватися з Україною, надати якісь прогнозні технічні параметри проєкту, допустити спостерігачів, можливо, провести якісь компенсаторні роботи, — каже Михайло Сон. — І раніше така координація була. Зараз її, звісно, немає. Так само паралізована система статистики в рамках Чорноморської комісії, оскільки Росія намагається подавати знеособлені цифри з нашої території, додаючи її до своєї. І дані, звісно, не збігаються з реальністю.
Ще один момент — флот, який Росія використовує, щоб постачати нафту в обхід санкцій, який фактично випадає з-під міжнародного контролю баластних вод та забруднення з суден.
— У цю розгалужену систему експорту нафти, яку вибудовує Росія, заходять малі ненадійні гравці, які не дуже переймалися модернізацією свого флоту, внутрішньою системою безпеки. Тобто це якраз ті, хто граються з браконьєрськими скидами. І все це підвищує ризики забруднення, — пояснює науковець.
А нафтове забруднення — це завжди цілий букет хвороб.
Наслідки розливу мазуту у Краснодарському краї
Які наслідки?
Якісь кидаються в очі, як їх не закривай. Через грудневий вилив мазуту чи не першими постраждали водоплавні та коловодні птахи. Вони вимащуються в нього, пір’я злипається і вони вже не здатні злетіти. А внаслідок порушення терморегуляції, каже Павло Гольдін, птахи замерзають. Крім того, намагаючись позбутися мазуту, вони скльовують його, що може призвести ще й до отруєння.
З відкритих джерел відомо вже про 21 випадок загибелі морських свиней на узбережжі Краснодарського краю, які сталися з 15 по 24 грудня. І, хоча за словами Павла Гольдіна, якісь висновки можна робити тільки після розтину і лабораторних аналізів, очевидно, що така кількість загиблих ссавців — дуже тривожний сигнал.
Подібні розливи нафтопродуктів можуть негативно впливати на китоподібних не тільки короткостроково.
— Коли мазут лягає на дно, він відповідно вбиває донну фауну, рибу, приміром, тих самих бичків, якими живляться дельфіни. Молюски, які не загинули, як природні фільтратори, накопичують у собі забруднення, і потім воно вбудовується в харчові ланцюжки і передається далі. І теоретично можливе подальше отруєння китоподібних, — пояснює Павло Гольдін.
Це те, що лежить на поверхні.
Птах вкритий мазутом у Краснодарському краї
Загалом нафтопродукти крім того, що спричиняють механічне забруднення, мають вплив на довкілля як токсикант за рахунок своїх хімічних властивостей. Ба більше, вони змінюють фізичні властивості середовища, формують плівку на поверхні, яка не пропускає кисень і сонячне проміння.
Розливи добре видно навіть з космосу. Саме так Інститут морської біології, використовуючи дані супутникових знімків, досліджував наслідки воєнних дій для морських екосистем. У 2022 році науковці виявили 31 випадок розливів нафти в акваторіях північно-західної частини Чорного моря загальною площею 4,7 тис. км2. Тобто нафтою було забруднено 16% української акваторії Чорного моря, найбільш інтенсивно — Одеський та Дніпровсько-Бузький райони. А найчастіше інциденти траплялись в Дніпро-Бузькому районі та біля острову Зміїний.
Для донних угруповань нафтопродукти несуть цілий спектр впливів через токсичність, дефіцит кисню, який вони спричиняють, до того ж важкі фракції, які осідають на дно, можуть блокувати, приміром, нори організмів.
— Те саме відбувається з піском, який злипається. Це заважає обміну киснем, поживними речовинами. Тобто система втрачає свою мобільність, — каже Михайло Сон. — Нафтова плівка так само блокує всі ці процеси і на узбережжі. Загалом межа суші і моря — дуже рухома структура. Можливо, це непомітно, але там щосекунди відбувається рух під впливом хвиль, вітру. Таке перемішування піску — складна система фізичних і хімічних процесів. Тобто поживні речовини, сонце, вода, тертя піску формують ось цей колообіг речовин, який йде з моря і переробляється в прибережжі. Там відбуваються процеси мінералізації органіки. Те, що виносить на поверхню, починають роз’їдати організми, які живуть саме в цій зоні. І якраз виноси нафти блокують все кардинально. Це запускає процеси гниття. І там, де були якісь ракоподібні, молюски, жуки, залишаються личинки мух і черви, масово розвиваються сапротрофні бактерії. Тобто ось ця складна природна система спрощується до споживачів продуктів гниття. Такі процеси спостерігаються на всіх пляжах, де є туристичне навантаження. Але коли до цього додаються ще й нафтові викиди, то це дуже пришвидшує відмирання природних систем пляжу.
З нафтою проблема ще й в тому, що самі по собі методи її знищення, теж руйнівні. Навіть коли її вдалося зібрати тим чи іншим способом, механічним чи хімічним, за допомогою сорбентів, все одно токсичні речовини вже встигають просочитися вглиб. Тим не менш після ліквідації плям і забруднення на берегах частина загроз все ж зникає. Інші наслідки, за словами Михайла Сона, можуть тривати щонайменше 5-10 років.
Мазут після зіткнення танкерів, який забруднив пляжі Краснодарського краю
Частина організмів, які отримали свою дозу забруднення, житимуть далі, хтось довше, як мідія, рапана або китоподібні, хтось менше, як креветка. Тобто здоров’я цілого покоління різних живих організмів нестиме відбиток цієї катастрофи. Водночас щось з нафтопродуктів залишатиметься на дні.
— У тих районах, де немає своїх природних джерел нафти, немає і угруповань, які б її інтенсивно переробляли. Тож це забруднення може там бути ще дуже довго. Просто в якийсь момент його перестануть фіксувати як статистично вагоме відхилення від природного фону. Тобто в ось ці перші місяці ми чітко бачимо зміни, бо вони інтенсивні, локалізовані, відбулись в короткий проміжок часу. Через п’ять років ці нафтопродукти, як мінімум, трохи розчиняться, їх рознесе по більшій площі. Цей ефект дуже малих доз на дуже великих відстанях від того місця, де сталася аварія, ми взагалі не зафіксуємо. І хоч перебудова угруповань може бути значною, але ми бачитимемо загальну картину, а не те, що конкретно спричинило зміни, чи антропогенний фактор, чи, приміром, сам факт того, що ми живемо в умовах глобальних змін, чи те, що протока — теж динамічна структура.
Розрахунки, які зробив Український науковий центр екології моря до 31 грудня 2024 року, засвідчують поступове розширення нафтової плями в акваторії Чорного моря. Під впливом вітру і течій мазут переміщуватиметься убік узбережжя Опукського природного заповідника та ландшафтного парку «Мис Такиль». Також модель показує утворення окремих осередків забруднення в районі Таманського півострова та сусідніх акваторій.
Тим часом у Росії тільки на десятий день аварії нарешті оголосили режим надзвичайної ситуації в Краснодарському краї. Влада пояснила це тим, що викид нафтопродуктів «затягнувся і не припиняється».
