«Апіхатинка ЗСУ безкоштовно»: до Різдва і повсякчас про українських захисників дбають «Божі кур’єри»

Напис на саморобному вказівнику поблизу дороги в одному з прифронтових міст Донеччини повідомляє, що тут завжди раді допомогти бійцям Збройних Сил України. Щодоби сюди приходить близько ста військовослужбовців, щоб задовольнити прості, але вкрай необхідні потреби — помитися та випрати одяг.

До Різдва Христового на гостину до надзвичайної садиби християн-волонтерів, які дбають про душу українських захисників, піклуючись про їхнє тіло, завітала також АрміяInform.

Відпочивають зараз лише… бджоли

Лазня, кімната для прання з пральними машинками, приміщення з розкладними сушарками та натягнуті мотузки з випраним одягом просто надворі — волонтерська садиба зустрічає нас у розпалі повсякденної роботи.

Хтось із військових іде до лазні, хтось здає у прання чи забирає випраний одяг, ще один боєць п’є каву, чекаючи своєї черги. Між ними безупинно рухаються волонтери — закладають брудний одяг у пралки, розвішують випране, знімають та складають до пакетів те, що просохло.

Волонтерів зараз на місці усього троє — подружжя Сергія й Олени, а також зовсім юна дівчина Поліна. Вони мають встигнути всюди, тож про ініціативу з допомоги військовими розповідають майже не відриваючись від роботи.

— У такому форматі ми працюємо вже другий рік, від листопада 2023 року. Побачили, що в хлопців є потреба десь помитися, випрати одяг, трохи перепочити — й організували, — каже Сергій Северин.

Відпочивають тут зараз хіба що бджоли, які засинають на зиму. Тож апіхатинка — спеціальний будиночок для бджолиної терапії — тимчасово не працює до весни. Попри це у ній і зараз приємно пахне медом і воском.

«Божі кур’єри» — у потрібний час в потрібному місці

Волонтерська ініціатива «Божі кур’єри» працює від самого початку широкомасштабного вторгнення. Спочатку вона орієнтувалась переважно на допомогу місцевим цивільним мешканцям Донеччини, доправляючи їм їжу, воду та інші необхідні речі, а також організовуючи евакуацію.

Їхня назва пов’язана з історією про біблійного пророка Іллю, якого під час перебування у пустелі за велінням Господа годували ворони: «І во́рони приносили йому хліб і м’ясо вранці, і хліб і м’ясо ввечері, а з потоку він пив» (Третя книга Царств 17:6).

— Саме через це на нашому шевроні зображений ворон і гасло: «У потрібний час — у потрібному місці». Бо ми саме посланці, кур’єри, які передають людям те, чого вони найбільше потребують — хліб, їжу воду й усе те, що потрібно їм для життя, — пояснює Сергій.

Разом з Оленою й Поліною він згадує десятки людей з усіх куточків нашої країни, які так чи інакше долучалися до волонтерської ініціативи — чи то передаючи необхідні речі, чи приїжджаючи на схід України та допомагаючи тут своєю працею.

Найчастіше згадують пастора Андрія Малова з Церкви «Світло Воскресіння», який стояв біля самісіньких витоків цієї волонтерської ініціативи та є координатором місії «Світло на сході». Саме він від самого початку знаходив необхідні людям речі та доправляв їх на Донеччину.

Спільна християнська ініціатива заради єднання

Щойно волонтери побачили гостру потребу військових в організації побуту, то відразу відреагували також і на неї. Вже від осені 2023 року вони організували в одній із садиб у прифронтовому містечку лазню та пральню для військовослужбовців.

Спочатку це була пересувна «Капеланська баня» на колесах поблизу будинку, а вже за рік завдяки підтримці десятків небайдужих людей та об’єднань спорудили капітальну стаціонарну будівлю. За добу вона спроможна прийняти понад 100 людей.

— Це спільна християнська ініціатива, бо християни не можуть бути байдужими. Бог вчить нас брати на себе тягарі один одного та піклуватися про тих, хто цього потребує. Саме так формується єдність між людьми, адже ворог прагне розділити і завдяки цьому владарювати над нами, натомість Господь закликає нас до єднання, — каже Сергій.

Волонтер пояснює, наскільки важливою для військових є підтримка суспільства. Тож ця волонтерська ініціатива потрібна не лише про задоволення їхніх суто фізичних потреб, але й для духовної підтримки українських захисників.

— Ми хочемо, щоб хлопці розуміли, що вони не самі, що вони не наодинці. Що прості люди цінують те, що вони роблять для них на фронті, що прості люди співчувають їм і хочуть допомогти. І коли є такі відносини, то хлопцям стає легше, — наголошує волонтер.

Дбати про воїнів — важка, але вдячна робота

Про лазню і пральню військові дізнаються завдяки розміщеному поблизу дороги рекламному щиту з оголошенням та особистому спілкуванню, тож особливої реклами ініціатива не потребує. Вже зараз комплекс працює на межі своїх потужностей — щодня його відвідують близько ста військовослужбовців.

Прати залишені речі доводиться переважно вночі, адже на все одночасно може забракнути води та електроенергії. Для, того, щоб просушити випрані речі в осінньо-зимовий період, в садибі облаштовано опалювану кімнату-сушарку. Все організовано таким чином, щоб зробити перебування захисників максимально комфортним.

— Це прості, елементарні речі, але вони дуже потрібні захисникам. У нас є кімната відпочинку — можна випити чаю або кави, поїсти смаколиків. Ми не маємо часу готувати, однак нам допомагає організація «Волонтери від Бога» від Церкви «Дизайн Христа», — розповідає Сергій.

Доки ми розмовляємо, він сам, а також Олена та Поліна встигають підкласти дров до пічки, що опалює лазню, налити хлопцям кави, познімати та розвісити випраний одяг, закласти нові порції прання до кількох пральних машинок. Робота не зупиняється ані на мить.

Трохи згодом робочих рук додається — приїздить донька Сергія з чоловіком та ще кілька людей. Їхня робота важка, але вдячна — стомлена посмішка і добре слово подяки від захисників надзвичайно надихають працювати далі.

«Де двоє або троє зберуться в Ім’я Моє, там і Я серед них…»

До Святого Вечора та Різдва Христового настрій у садибі особливо піднесений. Волонтери прагнуть донести бійцям часточку тепла і доброти світлого свята втілення Господа.

— У скорботний час війни це велика радість — розділити з ближніми радість свята. І велике щастя бути корисними, бути Божими руками та Божими посланцями для наших захисників, — каже Сергій.

Він порівнює жертовний подвиг українських бійців зі спокутною жертвою Христа. Адже стаючи захисниками добра і світла від нападу зла і темряви, воїни уподібнюються до Того, хто прийшов захистити людей, узявши на себе всі їхні провини.

— Господь народився у простому хліву, бо не було іншого місця для Нього тоді. Зараз наші захисники так само живуть у бліндажах і землянках, в яких не йдеться по якийсь комфорт. Але ми можемо зробити так, щоб вони відчули нашу любов, нашу турботу та переконалися, їхня жертва важлива для нас і вони не самотні у своїх поневіряннях, — наголошує волонтер.

Разом з усіма своїми однодумцями та сподвижниками він упевнений у присутності Бога посеред тих, хто бере на себе тягар ближнього та полегшує його страждання. Бо де зберуться двоє в Ім’я Його, там і Він посеред них.