«Ти і я» (1938), Фріц Ланг
Кадр з фільму «Ти і я» (1938)
Класичні голлівудські різдвяні фільми — це десятки й десятки кінострічок з Гамфрі Боґартом, Бінгом Кросбі чи Інґрід Берґман від найталановитіших режисерів США. Американці (та й не тільки вони) обожнюють щороку передивлятися класику Біллі Вайлдера, Френка Капри і Лео Маккері — найкраще різдвяне кіно 1930-х, 40-х, 50-х і 60-х і справді неймовірно привабливе! Та серед різдвяної класики є і менш відомі фільми, які однаково залишаються еталоном жанру.
Наприклад, неймовірно смішна чорна комедія «Ти і я» Фріца Ланга (до речі, єдине комедійне кіно у фільмографії метра). У цій стрічці про закохану пару, яку грають Джордж Рафт і Сильвія Сідні, є всі елементи різдвяного шедевру: і зграя злочинців, і щире бажання виправитись, і романтична любов, і невгамовний оптимізм, і навіть справжнісіньке диво. Сама лише сцена математичного доказу недоцільності бандитського життя в «Ти і я» варта канонізації та визнання.
«Едвард Руки-ножиці» (1990), Тім Бертон
«Едвард Руки-ножиці» (1990)
Різдво — свято прийняття, прощення, радості й любові. Саме тому численні кіноваріації історії про монстра-відлюдника Франкенштейна, якого не приймає суспільство і який виявляється куди людянішим за всіх інших представників роду людського, здаються такими слушними для цього свята. Бо ці стрічки глибоко християнські за своєю суттю.
«Едвард Руки-ножиці» — один з кращих фільмів Тіма Бертона, у ньому склався тандем режисера з актором Джонні Деппом. Це класичний приклад «монструозного фільму» про інакшість. Едвард Руки-ножиці вчить жителів провінційного американського містечка приймати інших такими, якими вони є, прощати ближнього, радіти життю й любити себе і весь світ. А саме в цьому і суть Різдва!
«12 мавп» (1995), Террі Ґілліам
«12 мавп»
Холодний антиутопічний світ майбутнього після планетарної вірусної катастрофи, несправна машина часу, спотворене сприйняття дійсності, марення й одержимість, синефілія та філософія — «12 мавп» Террі Ґілліама спричинили фурор серед кіноманів не на пустому місці. Брюс Вілліс і Бред Пітт знялись в одному з кращих незалежних фільмів 1990-х — абсолютно нетиповій різдвяній стрічці, в якій, здається, немає абсолютного нічого святкового. Але це, звичайно ж, не так.
«12 мавп» — це дікенсівська казка навиворіт, відображення Різдва у кривому дзеркалі уяви Террі Ґілліама. Якщо у Задзеркаллі святкують Різдво, то воно має бути схожим на Різдво у «12 мавпах» — на поєднання кінематографічних світів нещодавнього «Фолауту» з класичним «Запамороченням» Альфреда Гічкока!
«Фарґо» (1996), брати Коени
Кадр з фільму «Фарґо»
У 1990-х брати Коени несподівано для всіх випустили стрічку, яка стала абсолютною класикою незалежного кіно — сатиричну трагікомедію «Фарґо» про спотворену людську природу й дивні дива американської глибинки (читай — американської підсвідомості). Увесь фільм не припиняється сніг — він валить і валить, приховуючи під собою чужі таємниці, дипломати з грошима і жертв кілерів. Чому існує насилля? Наскільки незбагненною є людська психіка? Чому США має врятувати — у найширшому розумінні цього слова — саме провінціалка, проста і блаженна жінка в поліцейській формі (Френсіс Макдорманд)?
У «Фарґо», на перший погляд, цілком відсутній дух звичного мейнстримного Різдва. Зате присутній дух чогось не менш фундаментального і сакрального — таємниці нашого абсурдного життя. Це все ж таки різдвяне кіно, але його магія не в подарунках, оленях чи ялинках, а в посмішці головної героїні, її людяності й оптимізмі.
«Із широко заплющеними очима» (1999), Стенлі Кубрик
Кадр з фільму «Із широко заплющеними очима»
Очікувати від Стенлі Кубрика пересічного різдвяного фільму… ні, взагалі різдвяного фільму безглуздо. Кубрик — один з найважливіших режисерів другої половини ХХ сторіччя — оспівував темне й нігілістичне в людині, досліджував морок нашої душі, безглуздість буття. У своїй останній драмі «Із широко заплющеними очима» з головою поринув у вивчення психології подружньої пари, витоків сексуального потягу й тих причин, які підштовхують жінок і чоловіків до зради.
Здавалося б, до чого тут Різдво? Герой Тома Круза, який знову і знову безплідно намагається зрадити героїню Ніколь Кідман, перебуває саме в різдвяному просторі: серед пишних ялинок, блискучих подарунків й інших атрибутів свята. І в цьому контрасті між бажанням головного героя помститися дружині за її «бажання зрадити», тобто зробити свою «темну аморальну справу», і святом Різдва, сповненим світла й радощів, приховано глибокий зміст. Саме такий вигляд, стверджує Кубрик-нігіліст, і має шлюб: на поверхні — різдвяні вогники, а на глибині — химерні імпульси.
«Токійські хресні» (2003), Сатоші Кон
Кадр з аніме «Токійські хресні»
Аніме Сатоші Кона про друзів-бомжів, які рятують викинуте на смітник немовля — один з найвідоміших альтернативних різдвяних фільмів. Це теж продовження дікенсівської традиції — «Різдвяного оповідання з привидами» (1843), на якому заснована добра третина світової кінокласики, присвяченої темі християнського свята.
Особливість «Токійських хресних» — без урахування високопрофесійної сценарної роботи й режисури — саме в дорослому підході до звичного сюжету. У фільмі Кона присутня і лайка, і проблемні відносини батьків і дітей, і біди безхатьків, і зневага до трансгендерів. Крім того, це просто захоплива стрічка — «Токійських хресних» можна подивитися на одному диханні!
«Залягти на дно в Брюгге» (2007), Мартін Макдона
Кадр з фільму «Залягти на дно в Брюгге»
Не Різдво, а лімб! Не прощення, а помста! Не подарунки, а смерть! «Залягти на дно в Брюгге» — хоч цей фільм і полюбляють дивитися на Різдво — є антиріздвяною стрічкою.
Різдво має нагадувати про рай, блаженство і добро, а всі події «Залягти на дно в Брюгге», за трактуванням деяких фанатів фільму Макдони, відбуваються в неназваній посмертній реальності, про що свідчать певні епізоди фільму. А проте, сніг у кадрі (ненадовго) з’являється, а головні герої їдуть у відпустку — тож формально причепитися нема до чого!
«Керол» (2015), Тодд Гейнс
Кадр з фільму «Керол»
«Керол» — одночасно і гуманістичний фільм-маніфест на захист прав ЛГБТ-спільноти, і, за всіма художніми й технічними ознаками, високопоетична стрічка. Як і «Орландо» (1992) Саллі Поттер чи «Дівчина з татуюванням дракона» (2011) Девіда Фінчера, «Керол» належить до еталонного феміністичного квір-кіно — саме таке рекомендують дивитися глядачам, які або негативно ставляться до представників ЛГБТ, або нічого про них не знають.
«Керол» — це фільм про заборонене кохання двох жінок в Америці 1950-х у виконанні Кейт Бланшетт і Руні Мари. Без жодної пропаганди чи нав’язування, агресії чи докорів, «Керол» показує близькі відносини головних героїнь, у кохання яких просто неможливо не повірити. Цей фільм переконує: любов не знає меж, вона можлива в найрізноманітніших проявах і формах. І, звичайно ж, події картини відбуваються напередодні Різдва. Ідеальне святкове кіно для вдумливого глядача.
«Жахаючий 3» (2024), Демієн Леоне
Кадр з фільму «Жахаючий 3»
Кривавий слешер-сплетер категорії В не найочевидніший вибір на Різдво. Але трилогія про клоуна Арта, головного антагоніста (чи все ж таки протагоніста?) «Жахаючого», не просто так побила всі можливі й неможливі рекорди у світовому прокаті. У третій частині цієї горорної серії мерзенний клоун-убивця одягає костюм Санта-Клауса й вирушає — краще не скажеш — чинити повну дичину.
Ультражорстокий фільм не без елементів чорного гумору — це далеко не найгірший вибір для святкового перегляду в колі друзів. Принаймні цей фільм (як і Різдво, коли ви його подивитесь) точно запам’ятається надовго. І так, що б там не казали поборники моралі, але «Жахаючий» — дійсно талановита і вкрай кінематографічна серія фільмів!
«Носферату» (2024), Роберт Еґґерс
Кадр з фільму «Носферату» (2024)
Еґґерс — заслужено один з наймодніших режисерів постгорорів, тобто фільмів жахів, які відмовляються лякати глядачів стандартними жанровими прийомами. Постгорори використовують напрацювання світового інді-кіно: вони повільні, психологічні, нестандартні, інтелектуальні. «Відьма» (2015) і «Маяк» (2019) Еґґерса саме такі — кіномани обожнюють стиль і бачення режисера.
Вихід в американський кінопрокат нової роботи Еґґерса, переосмислення класичного німого фільму «Носферату» (1922) Фрідріха Мурнау за мотивами готичного роману «Дракула», влучно прив’язали до Різдва. Бо ставка зроблена на глядачів, які забажають альтернативний різдвяний фільм: візуально привабливий і нетиповий горор про вампіра, кохання й одержимість. В українському кінопрокаті фільм стартує 2 січня 2025 року.
Джерело: 10 нестандартних різдвяних фільмів
