Підготовка мобілізованих та «воєнне ралі “Париж — Дакар”»: головний сержант ЗСУ розповів про проблеми БЗВП під час війни

Про особливості базової загальної військової підготовки в системі підготовки військовослужбовців ЗС України у воєнний час та вирішення проблемних питань АрміяInform розповів головний сержант Збройних Сил України — начальник Управління по роботі з сержантським складом ЗС України головний майстер-сержант Олександр Косинський.

— Які особливості підготовки у воєнний час, в умовах ситуації, що склалася, які проблеми та труднощі існують?

— Величезний обсяг особового складу, який необхідно готувати. При цьому максимально обмежені терміни такої підготовки. Тому кількість тих, кого треба підготувати, і обмеження термінів: ось ці фактори однозначно негативно позначаються на якості підготовки.

Знову ж таки методом проб, помилок і тестувань у більшості країн НАТО вийшли з позицією, що саме базова загальна військова підготовка для тих громадян, які ніколи раніше не служили, повинна становити 3 місяці. Це найоптимальніший термін, щоб закласти у військовослужбовця всі необхідні навички і уміння.

З іншого боку, розуміємо, що бойові підрозділи і частини потребують комплектування як можна швидше, враховуючи втрати, яких вони зазнають на полі бою.

І тут вступає в протиборство два важливих фактори. Перший — це швидкість підготовки й кількість, а другий — це якість. І саме у воєнний час ми намагаємося збалансувати ці три показники, щоб за короткий час можна було підготувати певну кількість військовослужбовців, але при цьому досягти певної якості навчання. Звісно ж, якість страждає.

Крім того, дуже сильно все залежить від того, як в тому чи іншому навчальному центрі організована підготовка. Наскільки цей центр укомплектований інструкторами й наскільки вони кваліфіковані. Плюс потрібно врахувати морально-ділові якості тих, хто приходить на таку підготовку, чи є в них мотивація навчатися, чи ні.

І низка інших чинників, які в різних навчальних центрах по-різному відображені. Тому якість такої підготовки в різних навчальних центрах також відрізняється. Там, де керівництву вдалося зібрати більше підготовлених та досвідчених інструкторів, там і якість краща. Там, де керівники думають про покращення навчального процесу, при цьому мінімізують багато відволікаючих факторів для курсантів, такі як добові наряди, патрулі, чергування, виконання якихось робіт і так далі, звісно, у таких навчальних центрах якість підготовки є кращою. Але ж воно всюди по-різному.

Також серед основних проблем — пошук та підбір кваліфікованого інструкторського складу. З травня 2022 року значно розширено мережу навчальних військових частин, навчальних підрозділів, які проводять БЗВП. І введена велика кількість нових посад інструкторського складу, які треба закомплектувати компетентними інструкторами. І треба, аби вони всі були з бойовим досвідом, підготовлені тощо. Це дуже важко зробити навіть протягом двох років великої війни.

Далі треба як можна більше таких інструкторів і сержантів відправити на відповідні курси, щоб вони здобули методику і стали фахівцями з викладання. Цим ми й займаємося, намагаючись зробити все, що можемо і навіть більше.

— Останнім часом у соціальних мережах деякі цивільні особи поширюють інформацію про нібито фальсифікацію БЗВП у ЗСУ, що ви знаєте стосовно зазначеного, чи мають місце факти, що викладаються?

— Так, є такі випадки, коли цивільні блогери або якісь експерти доволі часто викладають у соцмережах певну проблематику підготовки наших військовослужбовців, особливо щодо БЗВП.

Дійсно, проблем вистачає. Як я вже говорив досягти якості у підготовці можна тільки тоді, коли ти готуєш оптимальну кількість військовослужбовців, і в тебе є відповідні на те часові терміни. Ну, звісно, й інші умови: матеріально-технічна база, боєприпаси. Тож проблеми є, і ми їх знаємо. Навіть краще, ніж деякі експерти. І ми робимо все, щоб їх вирішити. Я беру участь саме за напрямом підвищення кваліфікації, навчання інструкторського складу з числа сержантів.

Тут треба сказати, що бойових сержантів також не вистачає і в бойових військових частинах, які безпосередньо б’ються з ворогом на фронті. Тому командири не дуже хочуть віддавати своїх досвідчених підлеглих інструкторами в навчальні центри. Вони потрібні їм там, для виконання бойових завдань.

Ще однією з головних проблематик базової підготовки солдата є порушення самої технології підготовки бійця до участі в бойових діях в найзапеклішій війні, яка тільки може бути на цій планеті. Повномасштабна війна рф проти України із застосуванням стратегічної авіації та всіх видів озброєння і техніки, включаючи новітні дрони й так далі. Такої війни людство ще практично не бачило. Не застосовується тільки ядерна зброя.

В ідеалі після базової загальної військової підготовки військовослужбовець повинен потрапити у свій підрозділ, де повинен пройти ще підготовку, певні навчання та етап колективної підготовки підрозділу до виконання бойових завдань. Саме цей процес допомагає військовослужбовцю за певний період часу підготуватися вже до участі в бойових діях. Але доволі часто такого не відбувається.

Можемо порівняти участь українських військовослужбовців у бойових діях на передній лінії з участю автогонщиків в надскладних і запеклих ралі «Париж — Дакар» чи «Ле-Ман». До цих автоперегонів професійні автогонщики готуються роками. Наші ж військові можливості готуватися роками до війни не мають. Більшість наших солдатів відправляються до бойових бригад відразу після завершення БЗВП.

На даний час у нас, на жаль, немає комплекту військових частин для повноцінної заміни підрозділів на лінії бойового зіткнення, враховуючи велику протяжність всього фронту. Це б надавало можливість нашим частинам та підрозділам періодично виходити з районів ведення бойових дій, відновлюватися, проходити повний цикл підготовки. Тому відсутність цього циклу, скажімо так, також дуже сильно впливає на якість підготовки солдата.

Тож розраховувати, що після БЗВП солдат, який до того був цивільною людиною, прийде і буде повноцінно битися з ворогом на передній лінії поряд з досвідченими бійцями, не можна. Надолужити певні недоліки в його підготовці, а також у психологічній готовності до бою потрібно саме підготовкою при військовій частині, для чого в ній має проводитися адаптаційний курс протягом двох-трьох тижнів.

Я нещодавно працював на Запорізькому та Херсонських напрямках, до того провів роботу в інших районах ведення бойових дій. Так от, у кожній військовій частини сержанти та офіцери організували допідготовку військовослужбовців, які приходять з навчальних центрів після БЗВП. І там, де вона організована ефективно, там і рівень виконання бойових завдань краще, і втрат менше.

У межах цієї підготовки сержанти, що мають бойовий досвід та розуміння характеру бойових дій на даній місцевості, виявляють недоліки, які є у конкретного військовослужбовця, і вже з урахуванням цього таку допідготовку проводять. Готують бійця вже на ті зразки зброї, яка є конкретно в бригаді чи батальйоні. Через те, що у нас в підрозділах інколи є різні типи озброєння (зокрема навіть стрілецька зброя), відповідно й характер бойових дій на різних ділянках фронту відрізняється. Враховується тактика дій як ворога, так і наша в урбаністичній місцевості, лісопосадках, полях, руїнах міст та сіл.

Головне, щоб приходили вмотивовані люди, які готові битися з ворогом, захищати свої родини, домівки, свою країну, майбутнє своїх дітей.

— Які реальні кроки робляться для того, щоб підвищити ефективність БЗВП, забезпечити більшу якість підготовки наших солдатів?

— По-перше, постійно проводиться аналіз якості такої підготовки. Це робота безпосередньо в навчальних частинах і підрозділах, які здійснюють БЗВП, шляхом перевірки навчального процесу, опитування самих військових, їх тестування. Та робота в бойових військових частинах, коли такі бійці приходять.

На даний час впроваджується система фідбеків між навчальними центрами та підрозділами на фронті: надсилаються звіти з недоліками для подальшого швидкого реагування.

По-друге, зараз працюємо над тим, щоб залучати до базової загальної військової підготовки, що проводиться в навчальних центрах, офіцерів і сержантів з бойовим досвідом з бойових військових частин. Щоб вони безпосередньо брали участь у підготовці своїх майбутніх бійців. Така практика вже є в Навчальному центрі ДШВ, і вона довела свою ефективність.

Головний напрям, на якому ми концентруємося, — це покращення підготовки самих інструкторів, зокрема фахової складової їх підготовки, покращуємо їх навички з вогневої, тактичної та інженерної підготовки, для передачі їх курсантам.

Маємо надію, що збільшення БЗВП з місяця до півтора підвищить її якість, надасть можливість проводити з рекрутами більше практичних занять, насамперед зі стрільби та тактики.