«Епоха невинності». Едіт Вортон
Видавництво «Фабула»
Пулітцерівська премія 1921 року
«Епоха невинності». Едіт Вортон
Попри багатий літературний спадок американської письменниці Едіт Вортон, українською перекладений лише один її роман — «Епоха невинності» («Пора невинності»), за який Вортон отримала Пулітцерівську премію та стала першою жінкою, що здобула цю престижну нагороду.
Події роману розгортаються серед блискучих салонів та суворого етикету вищого суспільства Нью-Йорка кінця ХІХ століття. Молодий адвокат Ньюленд Арчер здається зразком успіху та стабільності. Він заручений з чарівною Мей Велланд і веде життя, обмежене традиціями, де кожен крок затверджений суспільством. Проте Ньюленд починає відчувати, що його душа прагне чогось іншого, вільного від умовностей і суворих правил. Коли з Європи після розлучення (що було вкрай скандальним для того часу) повертається вільнодумна і незалежна графиня Еллен Оленська, Ньюленд ставить під сумнів усе, що донедавна вважав правильним. Тепер він стоїть перед складним вибором: стабільне, схвалене суспільством життя чи ризик заради справжнього кохання та свободи.
Популярності роману посприяла блискуча екранізація, здійснена 1993 року Мартіном Скорсезе з Мішель Пфайффер і Вайноною Райдер у головних ролях. Український переклад роману виходив у видавництвах «Фабула» (2016) та «Знання» (2019). Цього року видавництво «Фабула» перевидає роман у новому оформленні.
«Барва пурпурова». Еліс Вокер
«Видавництво Старого Лева»
Пулітцерівська премія та Американська книжкова премія 1983 року
«Барва пурпурова». Еліс Вокер
Однією з найяскравіших представниць афроамериканського літературного канону є Еліс Вокер, відома не лише як письменниця, а й як громадська активістка. Вона стала першою темношкірою жінкою, яка здобула Пулітцерівську премію.
Епістолярний роман «Барва пурпурова» — це потужна історія про стійкість, мужність і жіночу солідарність у жорстокій реальності Джорджії 1930-х. Дві сестри, Сілі та Нетті, вимушені протистояти світу, сповненому насильства та пригноблення. Після смерті матері чотирнадцятирічна Сілі залишається під опікою вітчима, який замість захисту завдає їй болю й принижень. Він забирає її дитину і примушує мовчати про це, а згодом видає заміж за жорстокого чоловіка. Тим часом її сестру Нетті відправляють до Африки. І хоча вона обіцяє писати Сілі, жоден із листів не доходить — їх приховує чоловік-тиран. З часом Сілі випадково знаходить ці листи і дізнається правду про своє минуле та долю доньки, яку у неї відібрали. А знайомство зі співачкою Шуг Ейвері змінює її долю. Шуг приносить у життя Сілі новий сенс, любов і відчуття підтримки, допомагаючи віднайти внутрішню силу та незалежність.
Роман був двічі екранізований: у 1985 році Стівеном Спілбергом (отримав 11 номінацій на «Оскар») та у 2023 році Бліцом Базавуле.
«Кохана». Тоні Моррісон
Видавництво «Фабула»
Пулітцерівська премія 1988 року, Нобелівська премія 1993 року
«Кохана». Тоні Моррісон
Неоднозначність, оригінальність, іноді містичність і казковість, а також виразна жіноча перспектива романів забезпечили афроамериканській письменниці Тоні Моррісон одне з чільних місць у дискурсі американської модерної літератури.
Її роман «Кохана» розповідає історію колишньої рабині Сеті, яка після втечі з плантації змушена зробити жахливий вибір: щоб врятувати свою дворічну доньку від рабства, вирішує позбавити її життя. Проте навіть після смерті дитина не залишає матір у спокої — у будинку з’являється привид, який змушує Сеті знову й знову переживати минуле.
Це надзвичайно потужна і складна книга, що досліджує теми безмежної материнської любові, втрати, рабства та важких докорів сумління. Заснована на реальних подіях, історія розкриває глибокий психологічний вплив рабства на людину, показуючи, як травми минулого можуть продовжувати впливати на життя навіть через багато років.
У 1998 році роман був екранізований за участі Опри Вінфрі. Нещодавно «Фабула» перевидали «Кохану» у ному оформленні.
«Олівія Кіттеридж». Елізабет Страут
Видавництво «КМ-Букс»
Пулітцерівська премія 2009 року, іспанська премія Libreter і італійська Bancarella
«Олівія Кіттеридж». Елізабет Страут
Книжка складається із 13 пронизливих історій пересічних людей із провінційного містечка штату Мен. І всі ці людські долі обертаються навколо дуже колоритної персонажки — Олівії Кіттеридж, вчительки математики на пенсії, яка часто засуджує інших, швидко сердиться і відкрито демонструє свої численні образи. Її син Крістофер страждає від депресії та намагається уникнути владної присутності матері. Її шлюб із добродушним міським фармацевтом Генрі пронизаний нетерпінням, жалем і навіть відразою, які підживлюють їхній складний союз. Та попри непростий характер, Олівія викликає симпатію. Її гострі слова можуть завдати болю, але саме завдяки глибинній емпатії та співчуттю вона змінює життя в містечку.
Книжка пропонує різноманітні сюжети: травми, зради, болючі спогади про коханих, захоплення заручників у лікарні. Однозначних відповідей чи простих рішень тут годі шукати, адже Елізабет Страут змальовує складне, десь несправедливе, десь заплутане життя, у якому так важливо чути одне одного.
У 2014 році телеканал HBO випустив однойменний мінісеріал у чотирьох епізодах, режисером якого стала американка українського походження Ліза Холоденко.
«Щиголь». Донна Тартт
Видавництво «Клуб Сімейного Дозвілля»
Пулітцерівська премія 2014 року, медаль Ендрю Карнегі
«Щиголь». Донна Тартт
Як і кожен зі своїх трьох романів, Донна Тартт писала «Щиголь» протягом десяти років. Їй вдалося створити драму захоплюючої сили з яскравими персонажами та напруженим сюжетом. Роман розкриває силу мистецтва і те, як воно може несподівано змінити наше життя.
Після вибуху внаслідок теракту в музеї тринадцятирічний Тео Деккер, оговтуючись від шоку, ще не усвідомлює, що під уламками залишилися його матір і дитинство. Пробираючись крізь хаос, він випадково рятує картину фламандського майстра — річ, яку так любила його мама. Відтоді Тео кочує з родини в родину, з Нью-Йорка до Амстердама, переживає моменти відчаю та ейфорії. Біль втрати штовхає хлопця до життя на межі, де він вчиться існувати між розкішними вітальнями багатіїв і захаращеною антикварною крамницею. Викрадена картина «Щиголь» стає для нього одночасно прокляттям і символом надії. Як маленький щиголь з картини голландського живописця, тонким ланцюжком міцно прикутий до жердинки, усе життя Тео Деккер не може розірвати звʼязок зі страшною подією дитинства.
У 2019 році Warner Bros. випустила екранізацію, в якій знялися Ніколь Кідман, Фінн Вулфгард, Сара Полсон.
«Все те незриме світло». Ентоні Дорр
Видавництво «Клуб Сімейного Дозвілля»
Пулітцерівська премія 2015 року, медаль Ендрю Карнегі
«Все те незриме світло». Ентоні Дорр
Над романом «Все те незриме світло» Ентоні Дорр працював десять років. Це історія про вражаючу силу волі, жагу до життя та про те, як маленькі вчинки можуть мати глобальні наслідки в епоху історичних потрясінь. Книжка розповідає про кохання і смерть, про те, що робить з нами війна, про те, що незриме світло врешті переможе темряву.
Незряча дівчинка Марі-Лор живе в Парижі, де її батько працює в Музеї природної історії. Щоб забезпечити доньці повноцінне життя, він побудував детальний макет кількох кварталів міста, дозволяючи їй вивчати територію і самостійно орієнтуватися, рахуючи кроки між домом і музеєм. Коли Марі-Лор виповнюється дванадцять, нацисти окуповують місто, і вона змушена тікати до Сен-Мало, до її відлюдного двоюрідного дядька. У шахтарському містечку в Німеччині талановитий сирота Вернер росте зі своєю молодшою сестрою. Він абсолютно зачарований знайомством із радіо і поступово стає експертом у радіотехніці. Врешті на його талант звертають увагу у Вермахті. У серпні 1944 року, під час окупації Сен-Мало, Марі-Лор передає антинацистські радіоповідомлення, а молодий німецький солдат Вернер уважно слухає її голос. Його підрозділ отримує наказ вирушити до Сен-Мало, щоб знайти і знешкодити джерело цих таємничих трансляцій.
У 2023 році Netflix екранізував роман у форматі мінісеріалу, в головних ролях — Арія Міа Лоберті, Луї Гофман, Г’ю Лорі, Марк Раффало та інші.
«Нікелеві хлопці». Колсон Вайтхед
Видавництво «Книголав»
Пулітцерівська премія 2020 року
«Нікелеві хлопці». Колсон Вайтхед
Американський письменник Колсон Вайтхед двічі отримав Пулітцерівську премію: у 2017 році за роман «Підземна залізниця» та у 2020 за роман «Нікелеві хлопці». Останній заснований на реальних подіях у виправній школі «Академія Нікеля», яка понад сто років діяла у Флориді й закрилася у 2011 році після викриття тортур і насильства над вихованцями.
Головний герой, тринадцятирічний Елвуд, якого виховує сувора, але мудра бабуся, мріє побачити, як у готелі «Річмонд» темношкірі відвідувачі зможуть вільно відпочивати. Він надихається промовами Мартіна Лютера Кінга і готується вступити до коледжу. Однак у США часів сегрегації одна невелика помилка може зруйнувати темношкірій людині життя. Через несправедливість системи Елвуд потрапляє до «Академії Нікеля» — закладу, який обіцяє виховати «чесних» чоловіків, але насправді приховує жахи насильства та корупції. А хлопці, які намагаються чинити опір, часто просто безслідно зникають. Елвуд знаходить підтримку в Тернері, такому ж несправедливо ув’язненому. Разом вони шукають спосіб вижити і приймають рішення, наслідки якого будуть відчутні десятиліттями.
«Довіра». Ернан Діаз
Видавництво «Vivat»
Пулітцерівська премія 2023 року
«Довіра». Ернан Діаз
«Довіра» — другий роман Ернана Діаза, який вражає своєю складністю та майстерністю. Це роман-головоломка, що досліджує теми жадібності, кохання, пошуку правди та справедливості.
Дія розгортається в Нью-Йорку 1920-х. Багатий магнат Бенджамін Раск одружується з молодою Гелен, і разом, через спекуляції та обман, вони досягають вершин успіху. Однак, їхні темні секрети поступово починають випливати на поверхню. Ідеальний образ їхніх стосунків руйнується, а стабільність становища опиняється під загрозою.
Перша частина роману стилізована під літературу епохи джазу. Відтворюючи естетику розкоші, вона зосереджена на внутрішніх переживаннях героїв. Далі оповідь переходить у чернетки автобіографії біржового магната Ендрю Бевла, потім — у мемуари письменниці, яка була його секретаркою, і завершується щоденником його дружини Мілдред. Усі ці фрагменти складаються в єдину картину — тонку й глибоку історію про владу, гроші, довіру, кохання та людську гідність.
HBO готує екранізацію роману за участі Кейт Вінслет; режисером стане Тодд Гейнс.
«Мідноголовий Демон». Барбара Кінґсолвер
Видавництво «ArtBooks»
Пулітцерівська премія та Жіноча премія за літературу 2023 року
«Мідноголовий Демон». Барбара Кінґсолвер
Минулого року у номінації «Художня література» Пулітцерівської премії вперше перемогли два романи: «Довіра» Ернана Діаза та «Мідноголовий демон» Барбари Кінґсолвер.
У своєму романі Кінґсолвер майстерно адаптує сюжет і персонажів класичного твору Чарльза Діккенса «Девід Копперфілд» до сучасних реалій американського Півдня. Письменниця піднімає теми бідного дитинства, опіоїдної залежності та формування мистецької свідомості.
Історія Демона починається з народження в трейлері матері-одиначки у передгір’ї Аппалачів на півдні Вірджинії. У нього немає нічого, крім рудого волосся та гарної зовнішності (які він успадкував від свого померлого батька), уїдливого розуму і дивовижного дару виживання. Попереду на нього чекають досвід прийомної сім’ї, важка дитяча праця, занедбані школи, спортивні успіхи, залежності, згубні кохання та жахливі втрати. Роман можна читати й без знайомства з Діккенсом, однак дух письменника відчутний на кожній сторінці.
Український переклад «Мідноголового демона» незабаром з’явиться у видавництві «ArtBooks» (передзамовлення вже відкрито).
Джерело: Пулітцерівські лауреати, видані українською: топ-10 книжок
