Британська Рада в Україні в партнерстві з Українським інститутом книги опублікували дослідження “Видавнича галузь України: огляд сектора”, здійснене незалежною британською експерткою Еммою Шеркліф, яка на початку 2020 року приїхала в Україну задля особистого знайомства з сектором.
У межах дослідження було проведено понад 100 годин очних та дистанційних інтерв’ю з видавцями, продавцями, бібліотекарями, працівниками фестивалів, представниками культурних та галузевих установ, а також іншими зацікавленими сторонами.
“Дослідження українського книжкового ринку — ключове завдання задля розроблення ефективних державних політик, розвитку успішного креативного і зокрема книжкового бізнесу і, звісно ж, промоції читання”, – запевняють автори дослідження. Переповідаємо головні тези.
Ключові висновки
Брак статистики. Нестача статистичних даних і відсутність довіри між представниками галузі стає ще однією перепоною у роботі видавництв. Надійна інформація допомогла б підприємцям при розробці стратегій, формування бюджетів і планів продажів, а уряд зміг би ефективніше запускати культурні програми.
Зі слів видавців, Державна служба статистики та Книжкова палата публікують статистику повільніше, ніж змінюється сам ринок, а зібрана інформація є обмеженою та й не так сильно цікавить ні гравців, ні інвесторів. Це в першу чергу говорить про необхідність запровадження нових централізованих методів збору та обробки даних.
Дефіцит знань. Навички редагування, розуміння редакційних та видавничих процесів, знання щодо продажу та просування прав за кордоном і налагодження міжнародних зв’язків – хоча з 2014 року інтерес до української літератури зростає, за словами дослідниці, нашим видавцям досі бракує досвіду.
Ще однією проблемою, яка може завадити розвитку галузі, є нестача лідерів із стратегічним мисленням і плануванням на високому рівні. Проте у опитуванні усі респонденти провідних видавництв відповіли, що готові вчитися на досвіді закордонних колег.
Приводи для гордості. Втім, отримані під час дослідження дані дають і чимало причин для оптимізму. Зокрема, на відміну від механізмів звітності, український друк та ілюстрації перебувають на рівні провідних країн світу. “Якість дизайну та виробництва багатьох назв, виставлених у книгарнях, на надзвичайно високому рівні”, – зазначає Емма Шеркліф.
Також попри спад показників книгочитання і попиту на книги наші літературні організації та фестивалі допомогли підвищити впізнаваність української літератури в Україні та світі. На такі заходи зазвичай приходить чимало відвідувачів – це важлива платформа, що дозволяє видавництвам просувати свою продукцію.
Хоча спостерігається різкий спад показників книгочитання і попиту на книги, що відображає світові тенденції, вагомий внесок українських літературних організацій та фестивалів допоміг підвищити популярність української літератури в Україні та за кордоном. Такі заходи — важлива платформа, що дозволяє видавництвам представити і продати свою продукцію.
Відсутність ринку електронних книг і піратство. В той час, як ринок електронних і аудио-книг у світі стрімко зростає, в Україні він фактично не представлений. 92% людей завантажують такі книжки безкоштовно, а видавці не хочуть витрачати ресурси для розвитку цього напрямку, вважаючи його збитковим для друкованої книги.
Частка доходів з електронної книги не перевищує 3%, тому видавництва більше спрямовують увагу до піратських книг і контрафакту, через які галузь втрачає близько 30% доходів на рік. До речі, більшість нелегального контенту виходить російською, тому боротьба з контрафактом є важливою для захисту національлного мовного ринку.
“8% респондентів назвали піратство та порушення авторських прав найсерйознішим фактором, з яким стикається галузь. Крім того, 9% назвали найбільшим викликом “загрозу з боку російських видавців”, і ці два питання тісно пов’язані”, – уточнює Емма Шеркліф.
Заключне слово
У висновках експертка зазначила, що попри значні виклики перед видавничою галуззю її представники прагнуть змін. Шеркліф вважає, що український книжковий ринок може багато чого запропонувати міжнародним видавничим партнерам. Тільки для цього потрібно займатися популяризацією своїх авторів за кордоном.
Також дослідниця звернула увагу на конфлікт поколінь між “старою гвардією”, багато представників якої не спілкуються англійською, дотримуються консервативніших поглядів і працюють у бюрократичних структурах, і молодим поколінням — більш підприємливим, обізнаним щодо медіа і відкритим для світу.
“Це відбувається в усьому світі. Однак існує цілком реальна ймовірність того, що державні установи та видавництва ризикують втратити найсильніший ресурс — молодь”, – зазначено в дослідженні.
Але попри пандемію Covid-19 та непередбачувані для галузі часи багато нелазежних видавців демонструють підприємницький дух, який віщує добре майбутнє.
