Боєздатний резерв чи гра у війну? Як тренуються бійці тероборони

Бійці українських підрозділів тероборони, що входять до ЗСУ, вправляються у військовій справі на закинутих заводах та в лісах. Проводити вишколи їм допомагають громадські організації.

Про необхідність реформи військ територіальної оборони в Україні говорять від початку війни на Донбасі. За цей час ефективну систему таких резервних формувань створила Польща. Натомість бійці українських підрозділів тероборони, що входять до ЗСУ, вправляються у військовій справі на закинутих заводах та у лісах. Проводити вишколи їм допомагають громадські організації, адже офіційних тренувань – замало. Як тренуються бійці української тероборони та перед якими проблемами постала тероборона в Україні – в репортажі DW.

Серед руїн бетонних споруд, озираючись по сторонах та пригинаючись, рухається загін людей у камуфляжі. Раптом вони зупиняються: у будівлі попереду – противник. Бійці “ворожих” груп намагаються поцілити один в одного з автоматів для гри у страйкбол, що стріляють пластиковими кульками. Потім у хід ідуть страйкбольні гранати – “бій” закінчується менше ніж за хвилину. “Ми виявили передовий загін ворога, двох знищили, двох втратили, – підсумовує командир групи Денис Семирог-Орлик. – Це були молоді та недосвідчені бійці – не прикривали один одного, висунулися одночасно”.

45-річний Денис Семирог-Орлик – один із трьох десятків чоловіків і жінок, які цієї суботи вчаться штурмувати та зачищати будівлі на території покинутого асфальтного заводу на околиці Києва. Більшість із них – резервісти-контрактники 130-го батальйону тероборони Солом’янського району столиці. Є ще декілька “рекрутів” – так у батальйоні називають тих, хто хоче вступити у підрозділ, але поки що не підписав контракт, розповідає Денис.

По буднях Денис працює архітектором. Від початку війни на Донбасі він як волонтер допомагає військовим. Контракт із батальйоном чоловік підписав у 2018 році. І хоча навіть не проходив строкової служби, вже став командиром відділення. “Якщо буде агресія – і не тільки на Донбасі, але і з інших напрямків – ми повинні по виклику піднятися і зайняти певні позиції, які ми маємо боронити. Так, противник може прорвати оборону і пройти, але в тилу, на шляхах всюди буде спротив, – пояснює Денис. – Якщо ворог знатиме, що по всій території України буде опір, то він сюди не сунеться. Це, мені здається, краще за ядерну зброю”.

Військові вихідного дня

Серед тижня резервісти-контрактники тероборони живуть звичайним цивільним життям. На вишколах можна зустріти представників найрізноманітніших професій – від водія до науковця. Більшість належить до середнього класу, адже бути бійцем тероборони в Україні – недешево. Бійці розповідають, що форму від держави досі отримали не всі – багато хто придбав військовий одяг та амуніцію власним коштом. Повний комплект спорядження може коштувати понад 30000 гривень.

Найчастіша відповідь бійців на запитання про їхню мотивацію – захист країни у разі нападу Росії. Утім, багатьом подобається військова справа як така і фізичні вправи на свіжому повітрі. “Спортзал вже відійшов на другий план, такі заняття дають змогу тримати себе у гарній фізичній формі”, – каже маркетологиня Мар’яна Жагло, яка підписала контракт із батальйоном у 50 років. У підрозділ Мар’яну привів її фітнес-тренер – біженець з Донецька. “Якщо щось трапиться, я буду до цього готова, – каже жінка. – У мене є діти, і я не хочу, щоб вони постраждали, як той хлопець, який мене сюди привів”.

Тероборона тримається на ентузіазмі

На вишколах резервісти батальйону вчаться не тільки тактиці міського бою, але й першій медичній допомозі, орієнтуванню і топографії. “Ці люди можуть навчитися захищати себе – зрештою, не вмерти в першому бою, вижити і далі боронити країну”, – пояснює підполковник Вадим Озірний, командир 130-го батальйону тероборони. Крім начальника штабу, він – єдиний кадровий військовий у підрозділі. Раніше воював на Донбасі – зокрема, захищав Донецький аеропорт. “Ці люди вже більш-менш підготовлені до виживання, – розповідає офіцер. – Вони проходили бойове злагодження, на цих зборах було багато іноземних офіцерів, які дивувались, що ці бійці, хоч вони і не професійні військові, але можуть вести якісь бойові дії”.

Щоправда, такі польові навчання тривалістю понад тиждень проводяться не часто – один-два рази на рік. Раз на місяць законодавством передбачені також “стрілецькі дні”, під час яких можна постріляти з бойової зброї. Оскільки офіційних вишколів бракує, деякі підрозділи за власною ініціативою проводять додаткові навчання. Приміром, тренування 130-го батальйону щосуботи допомагає організовувати ГО “Територіальна оборона столиці”. Серед інструкторів – колишні військові з цієї громадської організації. Не всі підрозділи тренуються так само інтенсивно – регулярність та ефективність вишколів залежать від мотивації бійців та командирів.

Крім того, багато бійців придбали і власну зброю, щоб частіше вправлятися в стрільбі – зберігають її вдома в сейфі. Формально мисливська, вона майже не відрізняється від бойової – це можуть бути лише дещо модифіковані автомати Калашнікова. Як і форма та амуніція, коштують вони чимало – понад 25000 гривень. Але є проблеми і більш глобальні, каже контрактник батальйону тероборони Денис Семирог-Орлик: “Нам потрібні пункти постійної дислокації, техніка, навчальні центри – щоб ми могли займатися не на оцих руїнах”.

В Україні – понад два десятки бригад тероборони

Серед переваг тероборони – військові вишколи без тривалого відриву від роботи, що дозволяє державі економити кошти, а також можливість швидко мобілізувати значний резерв мотивованих і навчених бійців, які до того ж добре знають місцевість, де вони мають виконувати бойові завдання. У Польщі такі формування почали створювати саме після початку військової агресії Росії в Криму та на Донбасі.

В Україні ж територіальна оборона існувала й до війни. Щоправда – лише на папері. Активна робота над розбудовою її структури почалася лише у 2017 році, розповів в інтерв’ю DW командувач територіальної оборони генерал-майор Анатолій Баргилевич. За його словами, нині в Україні створено 25 бригад тероборони – по одній у кожній області та в Києві.

Однак це не повноцінні бойові бригади, що складаються з декількох тисяч професійних військових, зазначає Баргилевич: “Бригада територіальної оборони – це обмежена кількість кадрових військовослужбовців, а переважну більшість, понад 95 відсотків, складають військовослужбовці резерву”. Нині у військах тероборони – 8000 резервістів, які підписали контракт, а загалом у разі потреби можуть бути залучені понад 350 тисяч осіб.

Тероборона є, а закону досі немає

Коло завдань таких підрозділів у разі війни доволі широке – від охорони важливих об’єктів до захисту кордону і боротьби з диверсантами. А от регулюється ця складна структура лише однією зі статей закону “Про оборону України” – це декілька абзаців – та президентським указом. “Цього дуже мало, – визнає генерал Анатолій Баргилевич. – Нам потрібен нормальний законопроєкт, який дасть змогу розвивати систему територіальної оборони”. За його словами, вдосконалення потребує і підготовка резервістів, і система матеріальних компенсацій за перебування на зборах і відрив від роботи.

Наприкінці минулого року депутат від партії “Голос” Андрій Шараськін вніс у Верховну Раду законопроєкт, розроблений за участі військових експертів та громадських організацій, які займаються вишколами. Документ детально регламентує завдання і структуру військ територіальної оборони, а також передбачає низку пільг та компенсацій для бійців. А втім, депутатську ініціативу не сприйняли в Офісі президента. Радник глави Офісу Олексій Арестович розкритикував законопроєкт, зокрема, через плани дозволити бійцям зберігати вдома бойову зброю та “ризики сепаратизму”.

Майже одночасно перший заступник секретаря РНБО Михайло Коваль повідомив, що очолювана ним міжвідомча група розробила і передала в Офіс президента одразу два законопроєкти щодо розвитку системи територіальної оборони, а також анонсував, що найближчим часом вони будуть внесені на розгляд парламенту. Станом на березень ці законопроєкти досі не опубліковані.


Джерело: https://www.dw.com/uk/boiezdatnyi-rezerv-chy-hra-u-viinu-yak-trenuiutsia-biitsi-teroborony/a-56838340

Український інформаційний центр