В основі фільму – репортажна книга Кевіна Флінна та Гері Герхардта “Тихе братство”, яка розповідає про неонацистське терористичне угруповання The Order (так, до слова, звучить і оригінальна назва фільму). Група виникла у штаті Вашингтон та тероризувала США між 1983 та 1984 роками. На думку членів The Order, вони воювали проти захопленого євреями федерального уряду і за створення “білої батьківщини” в штатах тихоокеанського узбережжя, насамперед у Вашингтоні та Орегоні. На рахунку групи – численні пограбування, вбивства, вибухи, фальшування грошей. До діяльності The Order свого часу звертався Олівер Стоун (до того, як скотився в російську пропаганду) у “Розмовному радіо” (1988), а в 1990-х ця тема знайшла відображення у серіалі “Братство вбивств”.
Головне протистояння у фільмі “Кривавий лідер” збудоване між вигаданим агентом ФБР Террі Хаском (Джуд Лоу з пишними вусами) та реальним засновником The Order Бобом Метьюзом (Ніколас Голт з кумедною зачіскою-шапочкою). Поруч з ними – ще десяток добротних, але невеликих акторських робіт: Тай Шерідан в ролі молодого помічника шерифа; Філліп Левітскі та Себастьян Піжжот в ролях членів The Order, Джерні Смоллет у ролі агентки ФБР; Одеса Янг у ролі коханки Метьюза. Однак всі ці герої існують лише для того, щоб підкреслювати харизму двох центральних персонажів.
Кадр з фільму ‘Кривавий лідер’.
Кадр з фільму ‘Кривавий лідер’.
Герой Джуда Лоу – майже ідеальний персонаж неонуарного поліцейського процедурала. Втомлений життям оперативник ФБР, який вже встиг розгромити Ку-Клус-Клан та Коза Ностра. Він повністю занурений у роботу, хоч і постійно телефонує дружині з безуспішними проханнями переїхати до нього разом з донькою. Шрам на грудях та постійна кровотеча з носа натякають, що довго в такому темпі Террі Хаск жити не зможе, але інакше жити він не вміє. Готуючись до цієї ролі, Джуд Лоу спілкувався з кількома оперативниками ФБР, які у 1980-х роках працювали по справах американських неонацистів з The Order, “Арійського братерства” та “Національного альянсу”.
На противагу втомленому від життя циніку, Ніколас Голт вибудовує образ Метьюза як переконаного в своєму месіанстві психопата. Його підліткові риси обличчя у поєднанні з динамічною та емоційною грою ідеально лягали на образ білого супремасиста-харизмата. Курзель забороняв Лоу та Голту взаємодіяти поза знімальним майданчиком, щоб максимально добитись ефекту відстороненості між акторами. І досяг максимального контрастносу між їх персонажами.
“Кривавий лідер” нагадує перший сезон “Справжнього детектива”, так само досліджуючи провінційні штати з їх мороком. Тільки героям Метью Макконагі та Вуді Гаррельсона доводилось розбиратись з культами вуду на болотах Луїзани, а Джуду Лоу та Таю Шерідану – з неонацизмом у заповідних лісах Вашингтону. Як і серіал, “Кривавий лідер” стилістичного нагадує північний нуар, що зародився в Скандинавії та Фінляндії.
Кадр з фільму ‘Кривавий лідер’.
Кадр з фільму ‘Кривавий лідер’.
Ця візуальна подібність стрічок не випадкова, адже улюблений оператор Курзеля Адам Аркапоу працював і в першому сезоні “Справжнього детективу”. Майже медитавне зображення лісових пейзажів констрастує у фільмі Курзеля з гостростою соціально-політичного висловлювання, і цей прийом притаманний стилістиці саме північного нуару – на противагу класичному американському неонуару, що “живе” переважно в просторі міських нетрів та розмірковує над темами морального падіння.
Головний макгафін фільму – це невелика червона книжечка “Щоденники Тернера”, роман-антиутопія про расову війну майбутнього з купою ілюстрації. Цю книжечку Метьюз читає дітям на ніч. На її полях пишуть інформацію для помічника шерифа. Врешті вона стає ключем для розгадки планів неонацистів. “Щоденники Тернера” на початку 1970-х написав засновник неонацистського “Національного альянсу” Вільям Лютер Пірс. У післямові фільму згадують, що окрім членів The Order, ця книжечка була джерелом натхнення для Тімоті Маквея, який влаштував вибухи в Оклахома-Сіті у 1995 році, а також для учасників спроби штурму Капітолія у 2021 році.
Кадр з фільму ‘Кривавий лідер’.
Кадр з фільму ‘Кривавий лідер’.
Джастін Курзель відомий любов’ю до тем, пов’язаних з не просто криміналом, а з вивченням зла як моральної категорії. Це і історія масшутера “Нітрам” (2021), і фільм про лінчування та садизм “Сноутаун” (2010), і “Правдива історія банди Келлі” (2019) – глибоке та неординарне дослідження одного з найбільш неоднозначних австралійських діячів Неда Келлі. Тож історія однієї з найкривавіших неонацистських банд в США стає ще однією спробою режисера дослідити зло. У “Кривавому лідері” він приходить до висновку, що сенси, на відміну від їх творців, не вмирають. І скільки б білих супремасистів не загинуло в боях з федеральними силами, з’являться нові прихильники маленької червоної книжечки.
Водночас Курзель не хоче зробити ще одну стрічку для невеликих залів, а отже тут достатньо сцен, що виглядають як шанобливі оммажі до олдскульних бойовиків 1970-1980-х на кшталт франшиз “Брудного Гаррі” та “Смертельної зброї”. Окремої згадки заслуговує реалістичність звуків пострілів, не згірше ніж в “Сутичці” Майкла Манна чи “Повстанні штатів” Алекса Гарленда.
Кадр з фільму ‘Кривавий лідер’.
В результаті “Кривавий лідер” стає ідеально вивіреним неонуарний поліцейським трилером. Поруч з філософським висловлванням тут знайшлось місце розкішній операторській та звукорежисерські роботі, ефектними бойовим сценам та розповіді про ніби типове, але цікаве протистояння, що базується на реальній історії, особливо актуальній у світлі останніх політичних змін.
Джерело: Неонуар і неонацизм: “Кривавий лідер” Джастіна Курзеля
