Простір у сторічній садибі відкрили волонтери, які продовжують справу Сергія Миронова. Що там буде

«Якщо ти чогось не вмієш, але дуже хочеш, не треба чекати від когось»

Зізнаємося, ми йшли на відкриття та очікували побачити людей із культурно-мистецької «бульбашки».

– Я викладаю йогу, але політологиня за освітою, – каже кураторка ГО «Справжній Київ» Неллі Чудна.

– У мене три вищі освіти, – каже голова ГО Олександр Борович, який дружив із Сергієм Мироновим близько 20 років і приїхав на відкриття виставки із військової служби. 

– Я не знала Сергія особисто, але стежила за його сторінкою, мені були близькі цінності. Прийшла одного разу на реставрацію і залишилася, – каже SMM-ниця спільноти Ксенія Ткаченко.

Учасники «Справжнього Києва» розповідають, що до них хоче доєднатися навіть 85-річна мешканка Татарки: 

– Вчора [7 червня] нам дзвонила ця жінка. Вона спілкувалася з безхатьками й поліцією ще тоді, коли будинок був зачинений. Коли вона дізналася, що ми його будемо відновлювати, то захотіла познайомитися із нами, прийти на відкриття й долучитися якимось чином, – розповідає учасниця спільноти Анна. 

Зараз у робочому чаті ГО «Справжній Київ» близько 650 людей. Кожен охочий може долучитися – руками або донейтами. Кошти збирають не лише на реставрацію, але й на дрони для ЗСУ. Стежити за діяльністю ГО можна за посиланням.

Виставка «Салон рам» триватиме щовихідних до кінця червня, вхід коштує 250 гривень. Після завершення експозиції хочуть організувати виставку знахідок Сергія Миронова, яку той хотів створити за життя, розповідає голова ГО «Справжній Київ» Олександр Борович.

– Там старовинні монети та купа іншого, що Сергій вимінював на зльотах колекціонерів. Більшу частину своєї колекції Сергій продав, щоб купити амуніцію для свого підрозділу, – каже Борович.

–  Коли ми починаємо щось відновлювати, люди можуть специфічно реагувати, але коли дізнаються, що ми продовжуємо справу Сергія, то кажуть: «А, це той самий Сергій», – розповідає Неллі Чудна. – Іноді мені страшно, коли я думаю про всі плани Сергія: здається, він знав усіх. До нас постійно приходять: «А Сергій хотів відновити наші двері», «А Сергій казав, що відновить нам ліпнину».

– Він дуже багато читав, – згадує Олександр Борович. – Навіть якщо ми збиралися подивитися кіно та поїсти піцу, за 10 чи 15 хвилин він уже відкривав книгу і казав – чекай, мені щось цікаве скинули, хочу подивитися нову інформацію. Наприкінці січня, перед повномасштабною війною, Сергій закінчив історичний факультет. Вільно володів англійською, німецькою, вивчав іспанську.

– На екскурсіях він міг цитувати статистику 1900 року. У нього була надздібність не лише до запам’ятовування, але й до аналізу.  – додає Неллі Чудна. – Стратегія Сергія була показати: якщо ти чогось не вмієш, але дуже хочеш, не треба чекати від когось, треба йти й робити самому. Він подолав свій страх почати і запустив ланцюгову реакцію. І я особисто зрозуміла, що коли ти робиш щось гарне, на нього притягуються люди. Просто інколи цьому гарному треба дати імпульс.


Джерело: Простір у сторічній садибі відкрили волонтери, які продовжують справу Сергія Миронова. Що там буде

Схоже