Майбутнє України у цифрових технологіях та силі локальних громад – професор Гарварду про Четверту промислову революцію

Цифрові технології переформатовують світ

Ми живемо, можливо, у найвизначніше десятиліття для багатьох з нас. Ми рухаємося від одного набору індустріально-промислових політик, які дуже гарно нам слугували і допомагали підніматися з бідності та розвивати технології. Але ми побачили, що наша система стала досить крихкою – це почалося ще перед ковідом. А коли почалась пандемія це стало знаком того, що наша стійкість виявилась не такою, як ми думали. Нам потрібен був час усе це зрозуміти, а тепер ще й ситуація в Україні веде нас до того, що час переформатовувати нашу розмову про майбутнє. Ми маємо подумати про архітектуру світу, де трансформації відбуваються транскордонно, про що би не йшлося – про економіку, суспільство, геополітику чи демографію.

Нині ми розуміємо, що стосунки між машинами і людьми дуже змінюються. Якщо говорити про ідею майбутнього України, то перетворення мають бути такими, щоб вона стала справді цифровою країною – більшість ринків минулого перейдуть до новітніх технологій. Те ж стосується і більшості економік. Я знаю, що в Україні вже є Міністерство цифрової трансформації – вони дуже активні під час війни і намагаються зрозуміти, яким чином технології допомагають нам пройти певні обмеження.

«Цифрова трансформація» як концепція з’явилась на початку тисячоліття і була введена у 2010 році. Це те, яким чином перетворити наявні процеси у цифрові. І ми вже говоримо про когнітивну еру, де все більше технологій буде сконцентровано навколо мозку, звідки і буде виникати подальший розвиток алгоритмів. Що значить для суспільства перехід до такої когнітивної ери? Це означає, що ми будемо мати справу з проблемами, яких ніколи раніше не бачили – у нас не було прецедентів і немає «креслень» для їх вирішення. Та є дискусія про метавсесвіт: ми будемо говорити про цифрові музеї і таке інше, але також матимемо цифрові госпіталі з телемедициною, де буде доступ до найкращих лікарів світу. А якщо трапляється у метавсесвіті злочин, то що тоді? І ось таких питань щодня буде більше, якщо ми рухаємося цим шляхом.

Роль технологій – це вже не про політики більшої ефективності чи про фактор розвитку економіки, а про економіку, яка переформатує світ взагалі. І ми це вже бачимо на прикладі того, що відбувається в Китаї: там говорять вже не просто про торгівлю, а про технології та штучний інтелект.

6С, що змінюють звичну реальність

У нашій книзі «Велика ремобілізація», яку ми готуємо до виходу у 2023 році з Олафом Гротом та Теренсом Це, ми вводимо поняття когніфікації. Таким чином, ми хочемо зрозуміти, як збудована оперативна система Глобалізації 2.0. Тобто ми намагаємося подумати про стратегії через призму того, що відбувається у світі. І після когніфікації ми визначаємо ще п’ять елементів, які починаються з літери С в англійській (К – в українській – ред.)

Covid 19/ Ковід 19 з’явився тут не тому, що ми повертаємося до боязні пандемії, але тому що епідемія фактично підштовхнула нас до чогось – це був акселератор. І в книзі, зокрема, ми пишемо, яким чином ковід змінив інтернет.

Друге С – це розуміння Crypto/ Крипто, якщо йдеться про гроші. Скоріш за все, такі країни, як Україна, не зможуть грати винятково за правилами традиційної монетарної політики – вони мають бути присутніми і в цифровій валюті, бо тільки так тепер ми зможемо працювати, особливо якщо йдеться про відновлення і про те, як по-новому подумати про торгівлю. Можливо, крипта буде формувати не тільки мережу, але й те, як ми проводимо фінансові транзакції. Ми маємо зрозуміти не лише традиційні форми крипти як валюти, а й саму формулу токенізації.

І далі ми говоримо про Cyber Security/ Кібербезпеку – ми вже дуже багато знаємо про виклики, які були у США, як під час війни Росія намагалась хакнути систему безпеки України. І ця загроза може стосуватися не тільки країн, але і баз даних, патентів, медичних систем тощо.

І останні два розділи – це дійсно планетарні виклики: Climate change/ Кліматичні зміни та China/ Китай (те, яку роль він відіграє на глобальному рівні). Зміни клімату – це не тільки про збільшення температури. Це також про те, що ми по-новому маємо думати про економіку та про людську географію. З’являться кліматичні кредити, ми більше говоритимемо про пом’якшення, адаптацію клімату і менше – про його зміни, бо майже підійшли до точки розуміння, що клімат не повернеться до того, яким був 30-50 років тому. Певно, кліматична економіка почнеться з нових форм енергетики, і задача стоїть в тому, як пом’якшувати ефекти, не втрачаючи процвітання і конкурентності.

І останнє С – Китай: йдеться про те, як впливають на світ торгові війни між цією країною та США щодо напівпровідників, про політичне ставлення Китаю до війни і так далі. Сьогодні Китай – не просто країна, а система, яка кидає виклик Світовому Банку. 7 з 10 найбільших будівельних компаній – китайські, 9 з 10 технологічних компаній також китайські. Якщо ми подивимося на штучний інтелект або венчурний капітал, то половина теж йде від Китаю, а інша половина припадає на решту країн включно з США та Європою.

У якому напрямку розвиватися Україні?

Ми говоримо про крипту як про шлях створення вартості не тільки в сенсі грошей, а й в сенсі того, як ми винагороджуємо соціальну роботу або благочинність. Тобто, те, що традиційно йде не від централізованої системи. У східних країнах криптовалюти використовують, щоб винагородити волонтерів. Але ми ще далекі від того, де ми маємо бути, і багато нормативів ще треба прийняти. Великі технологічні компанії мають почати працювати з урядами. Я знаю, це звучить наївно, але на сьогодні багато компаній як то Нестле чи Проктер енд Гембл фактично вирішують, які продукти ми використовуємо, що ми маємо їсти. Але разом з тим, вони багато пройшли, доки досягли стандарту, безпечного для громадян. І я гадаю, що на рівні країн ми теж потребуємо технології певного стандарту управління. Бо глобальне правління – це критична частина процесів. Ми маємо думати глобально, але діяти локально, щоб захищати громадян.

У нас є приклади країн, які змогли зробити економічний стрибок. Йдеться не стільки про фіскальну і монетарну політики та стосунки з наукою, скільки про те, як мала чи велика країна може подумати про свою структуру – про відносини між федеральним та муніципальним, щоб вони були здоровими. А також йдеться про інновації. Міста можуть рухати прогрес і змінювати країни. Наприклад декілька років тому Португалія була майже на грані дефолту, але Лісабон почав створювати таку інфраструктуру, яка наблизила країну до Західної Європи. І тепер вони приваблюють багато індустрій до себе. Ми бачили це в країнах Балтії, які змогли пріоритезувати технології – Естонія створила перший електронний портал у Європі. Сьогодні точно є шляхи, для підняття економіки до наступного рівня.

Або як приклад – Ізраїль, який кілька років тому був не дуже продуктивним, залежав, в основному, від субсидій. Але є трансформація Тель-Авіву, коли вони перетворилися у хаб венчурного капіталу і через це залучили дуже багато інвестицій. Було б добре, якби Україна подумала про себе з точки зору, яким чином стати такою цифровою нацією. Ми маємо думати про зміни інфраструктури і про те, що Україна – це країна 21 століття, щоб вона не залежала від товарів і рухалась у бік цифрових технологій.

Наступна лекція у рамках національного загальноосвітнього проєкту ReІnforceUA запланована на 28 вересня. Вона зацікавить найперше найманих працівників і буде присвячена тому, як доносити правду до керівництва. Меган Рейц, професорка Міжнародної бізнес-школи Hult, де вона викладає, досліджує, консультує та координує питання на перетині проблем лідерства, змін, діалогу та уважності. Вона входить до рейтингу ТОП-50 глобальних бізнес-мислителів Thinkers50 і до списку найвпливовіших мислителів журналу HR. Вона – автор книг «Діалог в організаціях» і «Час розуму».


Джерело: Майбутнє України у цифрових технологіях та силі локальних громад – професор Гарварду про Четверту промислову революцію

Схоже